Іноземні ЗМІ повідомляють, що Україна та Росія ведуть конфіденційні переговори про взаємні поступки, зокрема, в сфері енергетики. Як вони відбуваються та чи можна взагалі про щось домовлятися з Кремлем, з’ясовував “Апостроф”.
Британське видання The Financial Times з посиланням на поінформовані джерела повідомило, що Україна і Росія ведуть переговори про припинення взаємних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Ці переговори нібито велися раніше і мали завершитися в серпні, проте були зірвані через старт операції Сил оборони в Курській області. “Є дуже ранні переговори про потенційний перезапуск чогось. Зараз ведуться переговори щодо енергетичних об’єктів«, — сказано в матеріалі. Про неофіційні переговори між воюючими країнами написало і німецьке видання.
У Росії вже відхрестилися від переговорів. Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков назвав опубліковані дані інформаційним вкидом. Заперечують це і в Офісі Президента. Проте диму без вогню не буває. “Перемовини неформальні через третіх осіб тривали майже всі три роки війни. Ми бачили збіг обставин, коли [російський олігарх] Роман Абрамович, дуже близький до Путіна, приїжджає з Туреччини і бігом до Адміністрації Президента РФ, а через два дні міністр МЗС Турецької Республіки приїздить до Києва. Були такі факти, які свідчили, що комунікація якась є”, — каже “Апострофу” політолог Андрій Золотарьов.
Цілком ймовірно, що такі зустрічі на нейтральних територіях продовжуються. “Контакти є на різних рівнях — і по лінії США-Росія, і по лінії Україна-Росія. Публічно — це переговори, які містять гуманітарну складову (обмін полоненими, повернення дітей). Непублічно — думаю, теж йдуть якісь процеси”, — пояснив “Апострофу” голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак.
Чому атака на російські НПЗ — український козир
Домовленостями про призупинення ударів по енергетичній інфраструктурі одне одного можна пояснити зменшення атак по російських нафтропереробних заводах. “За останній час не було такого, як у перші шість місяців 2024-го, коли успішно й активно завдавалися удари по нафтовій енергетичній інфраструктурі РФ”, — міркує Золотарьов.
Росія вже знає ціну ударам українських БпЛА по її НПЗ. Приміром, тільки завдяки атаці на Новошахтинський завод нафтопродуктів у Ростовській області збитки ворога сягнули 540 млн доларів. Загалом, за деякими підрахунками, прямі збитки Росії від атак на НПЗ вже сягнули 1,5 млрд доларів, непрямі — падіння потужностей нафтової промисловості РФ оцінюється в понад 70 млн тонн на рік, що становить понад 25% усіх потужностей РФ.
“Росіяни прекрасно знають, що українські дрони можуть ефективно долітати до багатьох російських об’єктів нафтопереробки. Дрони долітали і до Татарстану, і до Башкортостану. Це росіянам сильно не подобається, бо ці заводи — основа їх економіки, вони належать провідним представникам російської еліти, великої “родини” Путіна”, — зауважив у коментарі “Апострофу” політолог Петро Олещук.
Удари по НПЗ можуть бути стримуючим фактором для Кремля. “Тут йдеться про прагматичний розрахунок, — продовжив він. — Росіяни не хочуть втрачати гроші, а українцям важко взимку через обстріли. Це не є підґрунтям для якихось переговорів, але це напрям, куди треба думати. Якби росіяни знали, що можуть отримати у відповідь потужну атаку ракетами по власній території, це дуже суттєво вплинуло б на бажання домовлятися”.
Досягнення домовленостей у цьому питанні може стати кроком для деескалації, вважає президент України Володимир Зеленський. “Ми побачили під час першого [мирного] саміту, що може бути прийняте рішення щодо енергетичної безпеки. Іншими словами: ми не атакуємо їхні енергетичні інфраструктури, вони не атакують нашу. Чи може це привести до завершення гарячої фази війни? Я думаю, що так«, — сказав він.
Таким чином, енергетичні поступки дадуть змогу, так би мовити, прозондувати грунт, щоб зрозуміти готовність іншої сторони початку переговорів про завершення війни.
“Аксіома модерації досить складних військових конфліктів — знаходять спільні точки, в яких зацікавлені обидві сторони. Наприклад, це енергетична інфраструктура. Бо експорт енергоресурсів — це мільярди в російський бюджет, а для України — це питання виживання громадян і можливість дихати економіці. Тож, можливо, це буде перший крок для припинення вогню”, — припускає Золотарьов.
Чи можна вірити Путіну?
Двосторонні перемовини з РФ — це токсична для українського суспільства тема, продовжує експерт. Тож, швидше за все буде застосовано формат “зернових угод”, підписаних за посередництва ООН та Туреччини, без прямих домовленостей між Москвою та Києвом. “Тобто є третя сторона, яка модерує перемовини, але дві сторони не сідають за стіл. Це відбувається десь у відносно нейтральній країні, якою може бути, наприклад, Джидда в Саудівській Аравії або Доха в Катарі”, — припустив співрозмовник видання.
Утім, Росія може лише вдавати зацікавленість у переговорах. “Наприклад, повернулися до можливої реалізації Мінських перемовин, але з гарантіями їх виконання. Але це може бути гра Москви — на затягування в процес, щоб в Україні підживлювати чутки про переговори і таким чином сіяти смуту. Глобально треба розуміти, що і Росія не зацікавлена в офіційних переговорах. Бо таким чином вони легітимізують і українську владу, і Україну, як субʼєкт перемовин. Вони готові сідати за стіл хіба зі Штатами. А це в найближчі місяці навряд чи можливо”, — каже Віктор Шлінчак.
Показовими є ті ж таки “зернові угоди”, реалізації яких Росія постійно перешкоджала і з яких зрештою вийшла у липні 2023-го. Домовленості фактично завершилися тим, що РФ відкликала гарантії безпеки для суден з України і продовжує бити по нашій портовій інфраструктурі. Рекордному нарощуванню експорту, який маємо зараз, передувало перехоплення Україною ініціативи в Чорному морі. “Більшою мірою зараз завдячуємо ЗСУ, а також гарантіям страхування, яке надає українська сторона в межах своїх територіальних вод. Також важливе партнерство з Румунією та Болгарією, адже кораблі йдуть вздовж їх прибережних зон”, — пояснив “Апострофу” заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Отже, не домовленості з Путіним нині допомагають здійснювати експорт, а наші Збройні Сили. І саме ситуація на фронті є визначальним фактором, який впливатиме на перемовини. Проте зараз наша влада не готова до переговорів з позиції сили.
“Як військовослужбовець я вимагаю концепцію мобілізації. Зараз є багато ініціатив щодо мобілізації, але немає великої стратегії для розуміння, як це буде відбуватися, — каже “Апострофу” заступник командира 3 ОШБр Родіон Кудряшов. — Мобілізаційні процеси зараз відбуваються уривками… Зараз солдати, сержанти й офіцери роблять на передньому краї неможливе. Хочеться, щоб і наша влада зробила неможливе і впровадила концепцію мобілізації”.
Таким, чином, щоб мати перевагу під час переговорів і не поступатися територіями, владі, швидше за все, доведеться приймати непопулярні рішення.
