Anonymous computer hacker in white mask and hoodie. Obscured dark face using laptop computer for cyber attack and calling on cellphone on modern city background, Data thief, internet attack, darknet and cyber security concept.

Україну накрила хвиля “мінувань”. Схема, за якою діють інформаційні терористи, одна й та ж: правоохоронцям надходить анонімне повідомлення про вибуховий пристрій у громадському місці – школа, торговий центр, станції метро. Усі відвідувачі евакуюються, на місце виїжджають вибухотехніки, обстежують об’єкт, але нічого не знаходять. В результаті: втрачений час, відволікання ресурсів правоохоронців, зростання напруги та невдоволення у суспільстві. Чому хибних мінувань різко побільшало, кому вигідно сіяти паніку серед українців і як цьому протистояти – з’ясовував “Апостроф“.

“Заміновано” все

Пік хибних мінувань припав на 12 січня: у цей день телефонні терористи заклали “вибухівку” на 600 об’єктах по всій території України. Жодне повідомлення не підтвердилось.

Особливість таких правопорушень у тому, що якщо раніше лжемінери повідомляли про вибухівку на якомусь одному інфраструктурному об’єкті, то зараз терористи мінують одразу десятки будівель. Наприклад, 7 січня було “заміновано” одразу 10 ТРЦ столиці, 11 січня усі школи Києва, 12 січня усі школи Львова, Дніпра та Черкас, 13 січня усі ТРЦ Херсона.

За словами голови Нацполіції Ігоря Клименка, правоохоронці вже встигли затримати 9 телефонних терористів, які “розважалися” під час новорічних свят. Проте значна частина хибних викликів надходить із окупованих територій Донбасу. І ціль мінерів з ОРДЛО: “Винятково дестабілізація ситуації в Україні”, – зазначив Клименко.

Справа в тому, що не відреагувати на повідомлення про мінування того чи іншого об’єкту правоохоронці просто не можуть. У результаті сили поліції відволікаються на перевірку інформації телефонних терористів, а копів у країні з кожним місяцем і так стає дедалі менше (за інформацією Клименка у 2021 році з Нацполіції звільнилося понад 13 тисяч людей).

“Відриваються (від справ) усі: від слідчих до дільничних і починають шукати зловмисників”, – каже “Апострофу” президент Всеукраїнської асоціації операторів ринку безпеки Сергій Шабовта.

Як же боротися з цією проблемою?

Вирішення будь-якої проблеми для початку вимагає визначення її причин. За словами експертів, існує три типи телефонних “мінерів”.

Перший тип – люди які до кінця не знають законів та відповідальності за їх порушення. А згідно з кримінальним кодексом, за хибне мінування загрожує до 6 років позбавлення волі.

Для таких людей повідомлення про бомби справді перетворюються на розвагу. Тим більше, у період затяжних свят, коли хворий азарт підігріває алкоголь.

“Зараз йде смуга безпробудного святкового пияцтва та короткі виходи дітей до школи посеред свят. Тому тут більший вплив свят, плюс діти, які традиційно не бажають вчитися. Крім того, цим “розважаються” успішно і наші українські зони (тюрми), маючи доступ до мобільного зв’язку”, – пояснює Шабовта.

До речі, наприкінці грудня столичні правоохоронці затримали одного мінера, який під дією алкоголю повідомив про бомбу на одному з автовокзалів Києві.

“Замінований” автовокзалФото: obozrevatel.com

Боротися з такими інформаційними терористами, на думку експертів, потрібно їхньою ж зброєю – інформацією.

“Це довгий шлях. Втім зі шкільної парти потрібно всім пояснювати, що робити подібні речі – це неправильно. Адже багато хто дійсно не розуміє, що за це передбачена відповідальність. І за це садять – і садять надовго”, – каже “Апострофу” екс-співробітник СБУ Іван Ступак.

Крім того, допомогли б показові суди як інформаційна кампанія.

“Якби одразу знайшли двох-трьох “мінерів”, затримали, засудили, то жодних “мінувань” не було б”, – запевняє “Апостроф” ветеран МВС, генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль.

Проте за словами Москаля, поліція в сьогоднішньому своєму стані не здатна чітко вибудувати ланцюжок від злочину до покарання.

“Бо що штовхає людей на скоєння злочинів? Безкарність! Повний параліч правоохоронної системи якраз і призводить до таких сплесків злочинності. Це безпорадність правоохоронної системи”, – резюмував Геннадій Москаль.

Другий тип “мінерів” – психічно хворі люди. Припиняти хибні повідомлення від таких людей складніше. Адже раціональні аргументи про те, що за невдалий жарт загрожує серйозний термін, на таких людей можуть не діяти.

Фото: Getty images

Проте проблема може бути вирішена побудовою розгалуженої системи відеоспостереження у великих містах та місцях скупчення людей. Адже куди простіше передивитися по камерах, чи хтось залишив підозрілий предмет на тому ж вокзалі, ніж піднімати на вуха всі профільні служби.

Третій тип – реальні телефонні терористи, які усвідомлюють відповідальність, але роблять лжемінування для дестабілізації ситуації у країні.

Щоправда, на думку експертів, далеко не факт, що Кремль активно використовує такий інструмент гібридної агресії.

“Ми чуємо дуже багато бездоказових заяв про “руку Кремля” та дестабілізацію”, – запевняє Шабовта.

Справа в тому, що телефонний тероризм не вимагає серйозних ресурсів: повідомити поліцію про фейкову бомбу на вокзалі досить просто. А тому цілком очевидно, що якщо Кремль таким чином активно дестабілізуватиме ситуацію в Україні, то нічого не заважає Україні відповідати симетрично. І російські правоохоронці також будуть змушені виїжджати на кожний виклик. Відповідно, такий формат агресії не дуже вигідний.

До речі, на 12 січня припав пік “мінувань” і в самій РФ. Цього дня невідомі повідомили про вибухові пристрої на 600 об’єктах: школи, суди, магазини.

Проте усвідомлені дії щодо дестабілізації ситуації в Україні шляхом помилкового мінування не можна виключати. І що ж робити?

“Має бути організаційне рішення. Наприклад, створення спеціального підрозділу в МВС, який матиме можливість докладно аналізувати такі випадки, – додає Шабовта. – У будь-якій цивілізованій країні це непросте завдання, але в основі його вирішення все ж таки спеціалізовані підрозділи з технічними можливостями, які залучаються для аналізу та моніторингу такого роду дзвінків. Але ми бачимо, що МВС зараз страждає від купи проблем: починаючи від кадрового підбору, закінчуючи спроможністю вирішувати ті чи інші завдання, тому чекати ефективності від такої системи не доводиться. Технічно наша поліція не має можливості визначати характер та походження цих дзвінків. У поліції немає відповідного обладнання, щоб вишукувати такого роду правопорушників. У відвертих закритих бесідах поліцейські мені скаржилися, що це не властива для них функція і технічно таку можливість має СБУ, але всі ці завдання перекладені на поліцію, а пошук системи в організації “мінувань” – відсутній”.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.