«Одна з моїх клієнток розповідала, як п’яний чоловік її роздягнуту виштовхав на вулицю, кинув в сніг, побив і залишив замерзати, зачинивши двері на замок. З вікна цю жахливу історію спостерігали маленькі діти», — ділиться історією з практики психолог Лариса Якименко.
Насправді чоловіків-тиранів набагато більше, ніж здається — згідно статистичним даним, таким може виявитись кожен третій (!). Проте не всі жінки зустрічають деспота, адже корінь ситуації «жертва-тиран» — завжди психологічний, який «тягнеться» часто з дитинства. І вирішення цієї проблеми необхідно починати саме звідси.
Про причини виникнення домашнього насильства, як йому запобігти, чому жінки терплять знущання, як позбутися чоловіка-тирана, а також як виховувати дітей після розлучення, з’ясовувала журналіст онлайн-видання Marionetki.net.
Чоловіки здійснюють насильство щодо дружин, щоб самоствердитись
Найчастіше жертвами тиранії в сім’ї стають саме жінки, випадки застосування фізичної сили щодо чоловіків трапляються набагато рідше.
— На жаль, випадки домашнього насильства трапляються регулярно по всьому світу. За даними досліджень, найчастіше від нього потерпають жінки та діти. За оцінками громадських організацій, кожна третя жінка в світі страждає від одного з видів насилля, хоча, за результатами анонімних опитувань, цей показник значно вищий, — говорить практикуючий психолог, психотерапевт за методом символдрами, експерт з особистісного росту та взаємин між чоловіком і жінкою Лариса Якименко.
Найголовнішою причиною насильства є стан психіки тих, хто його здійснює, і тих, хто страждає, а також прийняті в соціумі норми та уявлення.
— Переважна більшість схильних до насильства – це люди із заниженою самооцінкою. Насильником керує потужний комплекс влади, покликаний компенсувати його внутрішню слабкість і невпевненість в собі. Самоствердитись, отримати контроль над жінкою – ось основні причини їх дій, — пояснює експерт.
Найчастіше домашня тиранія починається з психологічного, або так званого «тихого» насильства, яке може тривати досить довго, в деяких сім’ях – все життя.
— Чоловіки ображають, критикують дружин, принижують їх гідність, звинувачують у всіх можливих гріхах, ігнорують їх свободу, права. Звісно, слова не залишають слідів на тілі, як удари кулаком, наприклад, але душа від цього болить не менше, виникають психологічні розлади, хвороби. Нерідко психологічне насильство переходить у інші види насилля: сексуальне, фізичне, економічне, — розповідає психотерапевт.
Насилля зароджується з дитинства
Коріння домашнього насильства – завжди з дитинства. Причому його підґрунтя може виникнути як в родині тиранів, так і в зовнішньо благополучних сім’ях.
— Дослідження, проведені в різних країнах, показують, що якщо чоловіки (а також і жінки), в дитинстві зазнавали приниження, побоїв або спостерігали, як батько б’є матір, то, як правило, подібну модель сімейних відносин вони відтворять в своїй сім’ї. І так може тривати з покоління в покоління, — каже експерт.
Тиранія може зародитися в родині, де дитина є центром всесвіту для батьків.
— Тиран може бути з цілком благополучної сім’ї, де панують добрі відносини. Але батьки всіляко догоджали своїй дитині, твердили їй, що вона найкраща, гіперопікали. Так сформувалася самозакохана людина з роздутим Его. Тепер світ крутиться навколо неї, а все, що не «вписується» в її картину світу, викликає агресію та гнів, — розповідає Лариса Якименко, — люди, котрі схильні до насилля, не бажають брати відповідальність за своє життя на себе. У них винні всі на світі, тільки не вони. Всередині внасильника завжди клекоче конфлікт між бажаним та дійсним.
Важливу роль в домашній тиранії відіграє слов’янський менталітет та п’янство
— Також однією з причин насилля в сім’ї можна вважати горезвісний слов’янський менталітет, який нівелює статус жінки в суспільстві. Більшість з жінок сприймають жорстоке відношення до них, як норму: «Дід бив бабусю, батько — мати, тому, якщо мене б’є мій чоловік, це не є злочином», «б’є – значить, любить». Жінка з такою «сімейною традицією» часто підсвідомо шукає чоловіка-агресора. Для неї характерна поведінка потенційної жертви, яка й провокує схильних до насильства людей, — пояснює експерт зі взаємин між чоловіком та жінкою.
У сім’ях, де чоловіки регулярно вживають алкоголь та наркотичні засоби, тиранія процвітає особливим цвітом. Будучи в стані сп’яніння, не здатні контролювати свої емоції, вони стають жорстокими агресорами.
— У числі причин насильства в сім’ї можна назвати також і матеріальну залежність. Жертва не йде від «ката», тому що їй нікуди йти. Нерідко жінки терплять роками патологічне ставлення до себе «заради дітей», цим самим завдаючи їм непоправної шкоди, — говорить Лариса Якименко.
Шалений ритм сучасного життя разом з несприятливою соціально-економічною ситуацією в країні є чудовим підґрунтям для росту тиранії в сім’ях.
— До причин, які можуть сприяти виникненню насилля в сім’ї, можна також віднести: напруженість життя, стреси, бездуховність, соціальну нереалізованість, втрату сімейних цінностей, пропаганду насильства в фільмах, комп’ютерних іграх, новинах, де «ти крутий, якщо використовуєш кулаки», — зазначила експерт.
Чому чоловік не може зупинитися в своїй тиранії
За словами Лариси Мирославівни, варто чітко пам’ятати наступну річ: чоловік не перестане бути тираном лише тому, що його дружина цього бажає. Адже людина не може зупинися в тому, що спочатку відбувається підсвідомо, а потім починає приносити їй задоволення. Згідно досліджень експертів, насильство в сім’ї відбувається за трьома стадіями: напруга, насильство та «медовий місяць».
— Спочатку чоловік дозволяє собі емоційне насильство – «назвав, принизив», потім фізичне – «вдарив і вибачився», пояснивши, що «це ти мене спровокувала». Тут є важливий поворотний момент в психології чоловіка-насильника, коли він починає розуміти: бити — можна, це «сходить з рук». Далі поступово прагнення отримати повний контроль над партнеркою росте — і влада стає усвідомленою. З часом чоловік починає маніпулювати її свідомістю та проявляти себе ще жорстокіше і агресивніше. Саме насолода від почуття «я тут господар» не дає йому зупинитися, — пояснює психолог.
На третій стадії насильник просить вибачення і поводить себе, як у період закоханості.
— Психологія садиста передбачає порятунок жертви в останній момент, адже вона йому потрібна, і він по-своєму її любить. Тиран буде валятися в ногах або дарувати дорогі подарунки, тим самим загладжуючи свою провину. Одна моя клієнтка виправдовувала поведінку свого чоловіка, який вилив борщ їй на голову, стверджуючи, що той був недостатньо гарячим: «Він вибачився та купив мені дуже дороге плаття, про яке я так довго мріяла. Я сама винна, що не підігріла як слід страву», — розповідає експерт зі взаємин, — жінка часто прощає та шукає причину в собі. Всьому виною є віра в його каяття, але вдаривши два рази, чоловік візьме за правило принижувати і бити й надалі. В результаті вона житиме в постійному страху, терпітиме, і з часом вже не вистачить сил піти або дати йому відсіч.
Жінка обирає чоловіка-тирана завжди підсвідомо
Не всі зустрічають на своєму шляху чоловіка-тирана. Якщо ви сильна, самодостатня особистість, то такий мужчина навряд чи надовго затримається біля вас.
— Часто саме невпевнена в собі жінка на підсвідомому рівні обирає тирана. Тому що раніше в її житті була така людина. Це міг бути батько, дід, брат чи ще хтось з близького оточення. До інших сценаріїв вона не готова, тому сприймає це, як норму. «Це мій хрест», — так виразилась одна з моїх клієнток. Жертва знаходить свого тирана, він їй життєво необхідний, — пояснює психотерапевт.
Нерідко жінки-жертви вважають себе героїнями. Самовіддано стараються зберегти сім’ю, щоб в дітей був батько. Їм простіше терпіти, жити в страху, аніж знецінити ці свої зусилля. Співчуття та жалість зі сторони оточуючих надають їм почуття значимості.
— Одна з моїх клієнток зустріла у своєму житті чоловіка, котрий полюбляв часто випивати та «повчати» і вирішила його «врятувати». Ця історія, на жаль, закінчилась для неї інвалідністю. Цікаво те, що, незважаючи на знущання, вона залишалась ще якийсь час з ним жити, пояснюючи це тим, що «коли я рятую – я значима, потрібна», — каже Лариса Якименко.
Жінки, які з дитинства звикли до того, що їх проблеми повинен вирішувати хтось інший, часто вступають у так звані «шлюби з розрахунку», які замість обіцяного раю стають справжнім пеклом.
— Розповідь клієнтки: «Спочатку було все добре, романтика, дорогі подарунки. Коли я вийшла заміж, то не могла вийти з дому без його охоронця, була ізольована від друзів та рідних. Останнє він пояснював тим, що «вони погано впливають на тебе». Погрожував, примушував виконувати різні принизливі забаганки, періодично бив». Зламаний ніс поставив крапку терпінню жінки. Разом з сином їй вдалося тишком втекти від чоловіка, згодом розлучитись та почати нове життя. Був потрібен тривалий час для реабілітації, щоб залікувати фізичні та психологічні рани свої та дитини, — ділиться історією з практики психотерапевт.
Чому жінці-жертві важко піти від тирана
Зазвичай жінка може терпіти насильство роками. Причиною цього є цілий комплекс факторів.
— Основний мотив — це психологія жертви. Така жінка готова страждати, навіть не усвідомлюючи цього. Їй дуже складно вийти з-під впливу деспотичної людини. Перспектива піти «в нікуди» з малими дітьми на руках жахає її. До того ж, пригнічений стан не дає сил боротися та вселяє безнадію: «кому я потрібна?», «все одно нічого не зміниться або буде ще гірше». Більшість жінок залишаються з тиранами тому, що вони їх «люблять», часто згадують приємні моменти спільного життя. Вони не хочуть знімати «рожеві окуляри», готові терпіти, прощати, брати вину на себе, шукати виправдання насильнику, — говорить експерт.
Часто жертва боїться піти від агресора через погрози та залякування з його сторони. Незнання своїх прав та соціальна незахищеність теж відіграють певну роль.
— Невідоме лякає, адже неодмінно з’являться нові труднощі та задачі. Легше перетерпіти страждання і приниження, аніж що-небудь змінити. Жінки тішать себе ілюзією «а раптом чоловік зміниться, і все буде добре». Немалу роль відіграє також страх оцінки оточуючих та тиск зі сторони рідних: «ти будеш одна мучитись та виховувати дітей», «сім’ю потрібно берегти, а не руйнувати», «ти будеш все життя звинувачувати себе за те, що залишила дітей без батька», — пояснює Лариса Мирославівна.
Проблема сімейного насилля досить серйозна, і щоб її подолати, необхідно звертатися за допомогою в соціальні служби та до досвідченого психотерапевта.
— Жінці, яка вже вирішила піти від тирана, важливо зрозуміти, що в деструктивних відносинах є вина обох, і кожен з партнерів бере відповідальність за те, що він робить.Щоб не повторити помилок і попередніх сценаріїв, потрібно працювати над собою, самоцінністю, впевненістю, зрозуміти причини, що призвели до позиції «жертва-насильник». Як відомо — бур’ян не виросте знову, тільки якщо його вирвати з коренем. Допомога людини, яка розбирається в ситуації на професійному рівні — часто єдиний вихід із ситуації, — розповіла психолог.
Щоб дитина легше пережила розлучення, з нею необхідно постійно розмовляти
Насправді тема «як діти ростимуть без батька» занадто перебільшена. Основа щастя дитини – в нормальних відносинах батьків. Якщо ж відносини деструктивні, розлучення – найкращий вихід.
— Важливо, щоб обоє з батьків говорили з дитиною про те, що відбувається, підготували її до цих змін. Якщо жінка розлучається з чоловіком-тираном, то вона повинна бути готова до того, що він намагатиметься маніпулювати та «розмінюватися» власним чадом, втягуючи його в конфлікт з матір’ю. В любому випадку, розповідаючи про розлучення, акцент варто зробити на тому, що це все відбувається лише між батьками, і не має ніякого відношення до дитини, — пояснює практикуючий психолог, психотерапевт та тренер з особистісного зростання Юлія Короцінська .
Для дитини найголовніше – знати, що її ніхто не припиняє любити. Розлучення травмує дитину в першу чергу тим, що її покидає хтось із батьків. Це для неї (на перших порах) рівноцінно втраті цього члена сім’ї. І це відбувається лише тому, що змінюється модель родини, до якої вона звикла.
— Дитина стає вразливою, її непокоїть те, що вона не може вплинути на рішення батьків. А відтак, починає боятися втратити ще й того, з ким залишається жити. В дошкільнят все ускладнюється тим, що в таких випадках вони звинувачують себе. Все через вікову особливість під назвою «дитячий егоцентризм». Тоді діти можуть запитувати: «це тато пішов, бо я не слухався/погано навчався?» А от у підлітків на фоні цього можуть з’явитися комплекси. Адже вони порівнюють свою сім’ю з повними сім’ями, плюс можуть виникати запитання з боку однолітків, — говорить психотерапевт, — найгірша ситуація — коли батьки вимагають вирішити, з ким дитина хоче жити. Або коли нарікають одне на одного. Тоді дитина опиняється «між двох вогнів». Але це все минеться, якщо матір обере правильну тактику поведінки. Найкраще, звісно, звернутись до психолога .
На що варто звертати увагу, якщо підліток росте в сім’ї без батька
Буде добре, якщо після розлучення діти спілкуватимуться з одним із старших мужчин в родині. Для дівчинки це не настільки важливо, як для хлопчика, проте корисно, адже в неї в голові повинна «відобразитись» матриця нормальних відносин між статями. Вона повинна бути впевнена в тому, що є хороші та мудрі чоловіки.
— Має бути еталон чоловіка для хлопчика. Тобто, якщо хлопчик рідко або практично не бачиться з батьком, можна віддати його на спортивний гурток, де тренер – чоловік. Також варто залучати до виховання дітей дідуся, дядька та інших родичів чоловічої статі. І для хлопчиків, і для дівчаток корисно використовувати казкотерапію та фільмотерапію – переглядати підбірку фільмів з подібним сюжетом і обговорювати їх разом з дитиною. Це допомагає зняти емоційну напругу і зрозуміти, що подібні проблеми трапляються і в житті інших діток. А також це чудова можливість показати дитині, як герої виходять з подібних ситуацій, — каже Юлія Короцінська, — також не варто забороняти спілкуватися з батьком, якщо він не несе загрози дитині. Варто розуміти, що ця людина є значною частиною її життя, навіть якщо в шлюбі з нею жити нестерпно.
Дівчаток можна відволікти від проблеми розлучення корисними заняттями: танці, рукоділля, конкурси краси, різноманітні гуртки, навіть якщо вони вам не дуже подобаються.
— Головне — дозволити їй займатися улюбленими справами і розвивати свої таланти. Заохочуємо спілкування з подругами: «піжамні вечірки», свята тощо. Тобто, робимо все, аби в дівчинки росла впевненість в собі, — підсумувала психолог.
Особиста думка автора статті
Зазвичай жінка залишається самотня в своєму горі, тому що, як показує життя, при домашній тиранії родичів немає. Завжди знайдуться «добродії», які радитимуть терпіти все заради дітей. І тут є один суттєвий момент – якщо ви до кінця усвідомили, що живете з тираном, то перше що повинні зробити – це перестати себе жаліти. Взагалі. Друге – ви повинні заборонити виявляти жалість до себе іншим людям. Бо жалість принижує і позбавляє сил, вона руйнує особистість і внутрішній стержень.
Тоді як в спілкуванні з тираном потрібна сила. Ніхто не сказав, що піти від насильника буде легко. Діти теж по-своєму переживатимуть розрив. Проте запам’ятайте – це минеться і прийде колись радість у ваше життя так само, як на зміну зимі приходить весна або літо.
Так, скоріше всього вам потрібна буде допомога соціальних служб або громадських організацій, можливо прийдеться звернутись до психолога, щоб усвідомити до кінця причини появи «внутрішньої жертви». Колись викликати поліцію. Але пам’ятайте: тиран назавжди залишить вас лише тоді, коли ви візьмете власне життя в свої руки і завжди йтимете тільки вперед.
Автор: Аліна Сулима-Бузинська
