Сьогодні багато українців та мешканців інших країн протистоять війні доступними їм засобами. Творчі люди — не виняток. Після 24 лютого в Україні та за кордоном з’явилося безліч муралів, присвячених Україні та її героям, пише КП в Україні. Художники зображують на стінах будівель та житлових будинків українських політиків, волонтерів, рятувальників та звичайних людей, які вершать історію. На честь кого та де малюють мурали сьогодні?
Не почувається знаменитістю
У Києві на фасаді будівлі Державної служби України з надзвичайних ситуацій кілька днів тому з’явився мурал «Герої без зброї», присвячений героям-рятувальникам. Як і в багатьох інших випадках, митці малювали по фото реальну людину.
В даному випадку до об’єктиву потрапив Юрій Плетньов, начальник рятувального відділення Київського гарнізону. Але він скромничає, каже, його зображення символізує всіх працівників ДСНС.
— Наш фотограф зробив крутий знімок – ним надихнулися митці. Того дня ми виїхали на допомогу Чернігівському гарнізону усувати наслідки ракетного удару. Спершу навіть встигли трохи загасити пожежу, а потім уже розбирали завали, – розповідає Юрій. – Мурал присвячений не мені конкретно. Просто в моїй особі втілився образ рятувальників, які воюють без зброї. Я нічого особливого не зробив, лише виконував свою роботу, як і решта. Ми всі робимо свій внесок у спільну перемогу і робимо все можливе, щоб її наблизити.
Проте досягнення у Юрія є. У 2013 році він закінчив Хорольську спеціалізовану школу №1 із золотою медаллю. Під час навчання у Національному університеті цивільного захисту України на факультеті пожежної безпеки став переможцем Всеукраїнського турніру з багатоповторного жиму, станової тяги, підйому на біцепс. Юрій посів І місце серед юніорів та ІІІ у відкритій віковій групі у ваговій категорії до 100 кг. Виконав норматив майстра спорту міжнародного класу.
— До ДСНС я потрапив 2014 року, коли вступив до Національного університету цивільного захисту України у Харкові. Пішов шляхом батька, який працює в ДСНС командиром відділення, — розповідає наш співрозмовник. — Після випуску 2018 року працював спочатку у себе на батьківщині, у Полтавській області, а 2020 року потрапив до лав столичних рятувальників.
Герой мурала на Печерську вирішив стати рятувальником стопами батька. Фото: facebook.com/TypovyiPechersk
Ніхто, крім нас, цю війну не виграє
Цими днями ЗМІ, які пишуть про хайтек-технології, обговорювали роботу єдиного у світі робота-мураліста. З-під його пензля на вільнюському «Будинку Москви» з’явилося величезне зображення українки у національному костюмі.
Колись будівлю збиралися використовувати як центр культурної та ділової співпраці між Вільнюсом та Москвою.
— Ця будівля мала стати символом могутності Росії. Але ми увічнили на ній те, що викликає конвульсії у Кремлі – рішучу відсіч України, – розповіла журналістам автор ідеї мурала, завідувачка лабораторії мистецтва Kiaurai sienas Ліна Шліпавічюте.
Героїня мурала – реальна людина: Тетяна Дроботя – маркетолог, волонтер Міжнародного олімпійського комітету та прессекретар ексголови області. Сьогодні Тетяна працює медіаменеджером у Благодійному фонді «Волонтерський центр «Паляниця».
— Ми намагаємося транслювати якнайбільше хороших новин, розповідаємо про щоденні подвиги та титанічну працю запорізьких волонтерів. Тобто допомагаємо на інформаційному фронті, – розповіла ЗМІ Тетяна. — Незважаючи на основну роботу, по максимуму завантажую себе волонтерськими завданнями. Я за характером така людина, якій важко сидіти без діла. Вважаю, що ніхто, окрім нас, цієї війни не виграє.
Тетяна разом із усіма волонтерами «Паляниці» закликає й інших до корисних справ.
– Тут важливо зробити перший крок. Наприклад, запропонувати власну допомогу. Або запропонувати сусідам прибрати найближчий до будинку парк. Або прийти зварити бронеплиту. Або наклеїти тканину на готову бронеплиту. Або сплести маскувальну сітку. Або нарізати бутерброди. Тоді скепсис піде, а почуття спільності з’явиться, – продовжує Дроботя. — Почуття, що ти допомагаєш тим, хто наближає перемогу України, це щось особливе. Думаю, це потрібно кожному відчутити. Наприклад, я за своєю професією можу працювати віддалено з будь-якої точки планети. Але вважаю, зараз не час їхати з країни. Саме час допомагати в тилу воїнам, які захищають Україну.
У Вільнюсі символічно зобразили українку Тетяну Дроботю на «Будинку Москви». Фото: facebook.com/sarunas.cerniauskas
Рятуючи одне життя, ти рятуєш цілий світ
Художник Костянтин Качановський, відомий за муралом « Красуня терпіти не буде», створив нову композицію — «Сміливий народ сміливої країни». Новий арт прикрасив ТРЦ «Злата Плаза» у Рівному.
На муралі серед інших зображені польський пекар Яцек Полевський, який привіз до Бучі близько тонни борошна, та український медик Ірина Язова, яка рятувала людей після обстрілу.
— Яцек Полевський приїхав із Польщі до звільненої Бучі допомагати випікати хліб. Лікарка Ірина Язова приймала пологи, коли вже не було нікого, всі евакуювалися з Бучі. Але вона виконувала свій обов’язок. Збірний образ військового з песиком Патроном – коментарі зайві, — розповів автор мурала. – А за основу ми взяли фотографію хлопчика із сервісу Brave.ua. Він символізує, заради кого ми воюємо та хто наше майбутнє.
Мурал: «Сміливий народ – сміливої країни» роботи Костянтина Качановського (другий ліворуч). Фото: rv.gov.ua
Історія лікаря-терапевта Ірини Язової, яка залишилася в окупованій Бучі, щоб допомагати пораненим, справді подвиг.
– Першим моїм пацієнтом став сусід Володимир. Його поранили, коли він пішов провідати рідних до сусіднього житлового комплексу. А повертаючись, одержав кулю від російських військових. Він лежав на дорозі і не міг поворухнутися, доки сусіди не перенесли його до мого під’їзду, – розповідала Ірина в інтерв’ю ЗМІ.
Не один день лікар-терапевт перев’язувала пораненого, давала знеболювальне та шукала ліки. Завдяки її зусиллям чоловік дочекався евакуації.
Черговими пацієнтами жінки стали мама з простріленою гомілкою та її півторарічна донька з пораненням у ногу.
Під час окупації Ірині довелося приймати пологи. На підлозі – у квартирі без світла, газу та води, при свічках.
– Було кілька ризикованих моментів. Коли виходили плечики дівчинки, здавалося, що вона не дихала. Це було найстрашніше за весь період війни — раптом ми втратимо дитину. Але зрештою 8 березня о 7-й ранку народилася Аліса, — згадує медик.
Але Ірина не вважає себе героїнею:
— На моєму місці кожен зробив би так само. Рятуючи одне життя, ти рятуєш цілий світ.
Ірина Язова та Яцек Полевський стали героями мурала у Рівному. Фото: facebook.com/vika.kurilenko.5/t.me/OstanniyCapitalist
А ЩО ЩЕ?
Жінки України – у Польщі
Мурал «Вільна діва» (Panna Wolna) на честь українських жінок створив у варшавському районі Таргувек польський художник Анджей Понговський.
— Жінки — перший образ, пов’язаний із цим конфліктом, який виник у моїй пам’яті. Усі ЗМІ показували жінок, які зібрали мінімум речей, взяли дітей та поїхали за кордон. Думаю, саме образ натовпу, який я побачив, підштовхнув мене до створення цієї роботи, – розповів про мурал художник. — У пошуках символіки я уникав серйозних, політичних та прямолінійних символів. Я хотів, щоб «Вільна діва» також стала певним символом, символом свободи. Надією, що ця безглузда війна скоро закінчиться, а українці будуть вільними у своїй країні.
Однією з художниць, які працювали над муралом, стала вчителька малювання з України.
— Вони знищують наших людей, наші будинки, наші сім’ї та наші міста. Але я переконана: єдине, що неможливо знищити, – це наші душі. Душу не можна втратити, взяти в полон, змусити замовкнути. Ось що для мене символізує цей мурал, бо душа України – саме «Вільна діва», – каже художниця.
Мурал, який підтримує українок, намалювали у Варшаві. Фото: UM Warszawa/tvnwarszawa.pl, Dzień Dobry TVN
Бійці «Азовсталі» — на Дерибасівській
Мурал завдовжки 9 м з’явився на Дерибасівській вулиці в Одесі. Автор малюнка – художник Ярослав Войцеховський – символічно зобразив бійців «Азовсталі» білим маркером на чорній плівці.
Довжина мурала на вулиці Дерибасівській – 9 метрів. Фото: culturemeter.od.ua
– «Азовсталь» – символ величі українського духу. Подвиг захисників Маріуполя вже зображений в історії. Незламна мужність та сила духу воїнів «Азова» створили нову сторінку українського міфу. Приклад незламності і сили духу в темний час став світлом, що перемагає морок. Тонкі, ледь помітні на карті бойових дій промені світла, що йдуть від захисників «Азовсталі», змушують увесь світ об’єднуватись і збільшувати свої зусилля для боротьби з темрявою, – описав Ярослав ідею картини.
Художник надихався роботою Пабло Пікассо «Герніка». Фото: culturemeter.od.ua
Пес Патрон – у Києві
Мурал, присвячений знаменитому собаці-саперу Патрону, з’явився у київському парку «Відрадний». Це вже третій мурал із зображенням чотирилапого рятувальника: два інші — у Полтаві та Запоріжжі. Авторами київського арту стали Віталій Гідеван та його дружина Олена Нойна.
– Хоча він і маленький, але робить величезний внесок у нашу спільну боротьбу із загарбником. Всі, хто проходить повз малюнок, відразу впізнають собачку. Діти захоплено вигукують: «Мамо, це ж Патрон!» У людей з’являється усмішка та радість на обличчі. І ми щасливі, що можемо хоч трохи скрасити життя українців у цей тяжкий для кожного час, – написав художник у своєму Facebook.
Патрон – найпопулярніший рятувальник в Україні. Фото: facebook.com/vitaliy.gideone
