Министр финансов Украины Сергей Марченко во время интервью, в Киеве, 5 февраля 2021 г. Фото Ковальчук Виктор / УНИАН

Незважаючи на переможні заяви та звіти правоохоронних органів та санкції проти цілої низки підприємців, боротьба з контрабандою в Україні поки що так і не увінчалася успіхом. Причина – у неефективності роботи митної служби, а також Міністерства фінансів, яке мало координувати та спрямовувати митників, забезпечуючи їх необхідною законодавчою базою та матеріальними ресурсами. Відповідальність за провалену роботу на цьому напрямі несе особисто міністр Сергій Марченко, пише Апостроф.

Міфічне перевиконання

Останні півроку в Україні пройшли під знаком боротьби з контрабандою, а точніше – з конкретним списком осіб, яких безапеляційно назвали “контрабандистами”. Проти них Рада національної безпеки та оборони на підставі подання Служби безпеки ввела санкції, заблокувавши рахунки та активи.

Формально сотні компаній мали припинити свою роботу – у тому числі й нелегальну – щодо “сірого” та “чорного” імпорту товарів в Україну без сплати необхідних податків і зборів. Однак цього не трапилося – у багатьох випадках бізнес “переродився” у нових юрособах та продовжив функціонувати. Це визнають і в РНБО. Показовий приклад – затримання вантажу компаній Володимира Дідуха (на прізвисько “Морда”), який потрапив під санкції. Його бізнес від санкцій, схоже, не постраждав. І таких випадків – безліч. Більше того, відновилися на своїх посадах і десятки митників, яких спочатку за змову з контрабандистами з помпою знімали з посад.

Незважаючи на такі неоднозначні результати, будь-яке перевиконання митних планів зараз прийнято відносити на “боротьбу з контрабандою”. Наприклад, президент Володимир Зеленський заявив, що з моменту вступу в дію рішення про санкції, надходження в бюджет країни збільшилися на 45 млрд грн. Цифру 47 млрд грн місяцем раніше озвучував секретар РНБО Олексій Данилов.

Проте конкретніші цифри, які фігурують у звітах СБУ та Держмитслужби – набагато скромніші за ці показники. Наприклад, за словами глави СБУ Івана Баканова, завдяки роботі спецслужби з початку 2021 року був донараховано 2 млрд грн митних платежів, а фактично сплачено – лише 981 млн грн. ДМСУ заявила, що “перевиконала план” на 22,6 млрд грн за 10 місяців 2021 року, а якщо порівнювати з 2020 роком, то цифри зросли на 35% або на 98,5 млрд грн. При цьому митники, як і спецслужба, не дають прямої відповіді на питання, яка саме сума надійшла до бюджету в результаті боротьби з контрабандою на митниці, тобто після введення санкцій проти “контрабандистів” та блокування їхніх компаній.

Цілком імовірно, що цифру в 45 млрд грн поспішно намалювали президентові в Мінфіні. Раніше сам Марченко озвучував умовний KPI, за якого боротьбу з контрабандою можна назвати успішною – плюс 2-3 млрд грн на місяць чи 24-36 млрд грн. Проте навіть ці показники схожі на сміховинні на тлі звинувачень, якими Зеленський та Данилов мотивували запровадження санкцій проти контрабандистів: втрати від контрабанди вони оцінили у 300 млрд грн, з яких 100 млрд – віднесли на неефективну роботу митниці.

Не плюс, а мінус

Насправді ця статистика може виявитися невтішною для чиновників, а від президента Зеленського та секретаря РНБО її могли просто приховати. Економіст Віктор Скаршевський напередодні опублікував на своїй сторінці Facebook розрахунки, згідно з якими “перевиконання планів”, яке демонструють на митниці – ніщо інше, як окозамилювання, засноване на заниженні планів і ігноруванні об’єктивних економічних чинників розвитку економіки.

За його словами, при бравурних звітах про збільшення митних надходжень, влада “забуває” повідомити про той факт, що за 10 місяців 2021 року обсяги імпорту збільшилися на 36%, а митні надходження лише на 32%. Крім того, після оголошеної “боротьби” у квітні, з травня показники ефективності роботи митниці, порівняно з 2020 роком, не покращилися, а погіршилися, оскільки впало податкове навантаження на оподатковуваний імпорт.

“Розраховується цей показник шляхом поділу фактичних митних платежів на обсяг оподатковуваного імпорту. Так от, якщо до березня 2021 року, до початку боротьби з контрабандою, цей показник був кращим, ніж у 2020 році, то з квітня і, особливо, з травня, він став суттєво гіршим порівняно з аналогічним періодом 2020 року”, – зазначає економіст. Це призвело до того, що після початку “боротьби” з контрабандою, з травня по жовтень 2021 року, бюджет недоотримав $491 млн. або 13 млрд. грн.

Джерело: Фейсбук Віктора Скаршевського

На цей індикатор звертає увагу і екс-глава митниці Анатолій Макаренко. За його словами, для визначення ефекту від санкцій необхідно порівнювати дані митної статистики з обсягами внутрішнього ринку найбільш привабливих для контрабанди товарів: електроніки, тканин, сантехніки, продуктів харчування, алкоголю тощо. “Тоді ми отримаємо щодо об’єктивну відповідь про ефект санкцій. Хоча, є й простіший варіант – з’їздити на 7-ий кілометр під Одесу і наочно все побачити”, – зазначив колишній головний митник.

Фактично це означає, що жодної реальної боротьби з контрабандою насправді не ведеться. А Мінфін, який відповідає за координацію митниці та податкової, просто вводить президента та РНБО в оману.

Давній інтерес Марченка

Про те, що Сергій Марченко хоче прямо впливати на схеми на митниці та безпосередньо їх контролювати, стало зрозуміло одразу після його приходу на посаду. Звільнений напередодні голова Митниці Максим Нефьодов в одному з інтерв’ю щодо ефективності санкцій проти “контрабандистів” розповідав, що одразу після свого приходу Марченко показово зачистив усіх митників, яких призначав Нефьодов. Зокрема, повернув і тих, кого екс-глава відомства звільняв за корупцію. При цьому, оцінюючи зусилля тодішнього керівника митниці Павла Рябікіна щодо боротьби з контрабандою, він дав зрозуміти, що всі питання вирішує Марченко і саме він гальмує реформування ДМСУ.

“Усі учасники схем… – повинні розуміти, що вони мають справу зі химерною командою, яка дійсно хоче щось змінити… Я думаю, якби десь рік вдалося утримати ситуацію і показати, що зміни можливі, реформа могла б вдатися. А так ми лише доводимо контрабандистам, що ця історія тільки про гроші. І питання лише в тому, кому їх заносити”, – сказав Нефьодов.

Тут слід нагадати, яку кадрову карусель на митниці влаштував Марченко одразу після свого призначення. І з якимось політичним підтекстом це відбувалося. Як нагадує видання УНН, спочатку головним митником тимчасово став Ігор Муратов, до якого Марченко приставив як заступника “своєї” людини Андрія Павловського, екс-заступника директора одного з департаментів Мінфіну. У ЗМІ звучали заяви, що Марченко “шантажує” своєю відставкою прем’єра Дениса Шмигаля, щоб продавити на посаду голови митниці свою людину: ціна питання – контроль над 3-5 млрд. доларів тіньових потоків на рік. В результаті у серпні 2020 року Павловський змінив Муратова і став т.в.о. голови митниці.

Журналіст Євген Плінскій, який займається темою митниці та контрабанди, відразу після призначення Павловського опублікував список кандидатур, які той подав на узгодження Марченко в якості нових начальників місцевих митниць. Найскандальнішим зі списку стало призначення на Одеську митницю колишнього чиновника часів Януковича Дениса Пудрика, який підпадав під люстрацію.

З цієї історії випливає, що Марченко чудово розуміє всі процеси на митниці та орієнтується у грошових потоках. Тому коли на митницю прийшов Павло Рябікін і спробував її перезавантажити, стосунки з ним у Марченка одразу не склалися. Звичайно, в публічному просторі міністр крізь зуби хвалив голову митниці. Але за лаштунками йшла запекла боротьба за потоки та схеми.

Сам Рябікін в свіжому інтерв’ю підтверджує, що Мінфін не давав грошей на реальну реформу митниці, що не лобіював необхідні законопроекти. І частково через це він вирішив піти з відомства та погодився на посаду голови Мінстратегпрому. Цікаво, як тепер працюватиметься “заклятим друзям” в одному Кабміні. Якщо, звичайно, Марченка не звільнять найближчим часом з посади міністра фінансів.

Після відходу Рябікіна Кабмін призначив тимчасовим виконувачем обов’язків голови митниці екс-начальника управління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби В’ячеслава Демченка. Одним із перших його викликів, очевидно, стане відбити атаки Марченка щодо нав’язування своїх людей на регіональні митниці. Адже в обмін на небажання “співпрацювати”, новий керівник може запросто отримати від Мінфіну завищені та свідомо нездійсненні плани бюджетних надходжень. Інша справа, що в такому разі не буде нічого списувати на “зменшення контрабанди”, щоб звітувати перед Президентом.

Крім того, необхідно також домовлятися з Мінфіном про спільне лобіювання в парламенті ініційованого Зеленським законопроекту про криміналізацію контрабанди. Проте Марченко виступає категорично проти цього документа, прикриваючись позицією бізнес-асоціацій. Тим самим у черговий раз демонструючи своє ставлення до глави держави та її бачення стратегії економічних реформ у країні.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.