Надумавши продати свої органи, можна втратити гроші, ще й потрапити за грати

6

Найчастіше фрази: “Де я візьму так багато грошей? Може, нирку продати?” — це лише жарт. Проте іноді люди, потребуючи коштів, із відчаю беруться шукати, як заробити таким незаконним способом, пише газета “Експрес”.

Офіційно торгівлю людськими органами заборонено, міжнародне медичне право встановлює низку обмежень, які мали б запобігати такому бізнесу. Але доки є попит на термінове пересадження — чорний ринок процвітає.

За найновішими підрахунком дослідницького центру Finance Degree Center, близько 75% “продукту людського походження”, який реалізують на чорному ринку, — це нирки.

Як аферисти нагрівають руки на темі донорства, дослідила журналістка газети “Експрес”.

На мій запит “продати нирку” у пошуковику соціальної мережі вибиває одразу декілька груп — онлайн-майданчиків оголошень від потенційних донорів та хворих, що потребують пересадження. Є тут і “посередники”, що нібито представляють закордонні клініки і шукають донорів.

На сторінці із красномовними гаслом “Поки ти лежиш на дивані, твоя нирка працює за кордоном” — чимало свіжих оголошень. Цікаво, що пропозицій продати орган у кілька разів більше, ніж купити. Заходжу на декілька сторінок тих, хто вирішив стати донором. Це переважно молоді люди до 30 років.

“В’їхав у машину місцевого багатія, ще й свою розбив” — пояснює Микола. Його номер я знайшла під одним із старих оголошень. Телефоную, вдаючи такого ж потенційного донора. Чоловік радить мені робити операцію у конкретній клініці в Києві. Бо в інших “ще щось здорове відріжуть, і знати не будете”.

Прошу одного із “колишніх донорів” порадити перевіреного посередника. За п’ятнадцять хвилин дістаю повідомлення. “Ваша група крові, зріст, вага? На що хворіли?” — пише мені Роман Петровський, що відрекомендувався агентом пацієнта з Москви. Обіцяє гонорар 6 мільйонів рублів — це 148 тисяч доларів.

Переліт та перебування у клініці оплачують. З мене — внутрішній паспорт, медична книжка, страховий поліс. І, звісно, нирка. А як же довідки? “Усі аналізи пройдете в Москві. Це теж оплачує реципієнт. Половину гонорару отримуєте до операції, решту — після”, — уточнює “посередник”. І додає, що за його послуги треба заплатити 3000 рублів. Лише 1350 гривень — надто скромно, як для угоди на мільйони!

Очевидно, що це звичайний дрібний аферист. І таких шахраїв-“посередників” тут чимало.

Знаходжу в інтернеті ще декілька сайтів, які нібито створили колишні донори. Всі пишуть, що після вдалої операції “налагодили стосунки з європейськими клініками” і тепер “займаються рекрутингом донорів”. Донорам обіцяють 80 — 450 тисяч євро.

Пишу на один із сайтів. Відповідає мені Сергій Стороженко, обіцяє за півтора тижня особисто за мною приїхати з Мюнхена.

Ніякої передоплати не треба, мовляв, йому клініка зарплату платить. Мені потрібно лише надіслати копії аналізів крові, проб на ВІЛ, гепатит, сифіліс, УЗД і анамнез життя. Аналіз на сумісність тканин донора та
реципієнта робитимуть уже в клініці. Посередник попереджає: паспорт у мене заберуть і повернуть лише після закінчення реабілітаційного періоду в клініці, себто через два-три тижні. Такі у них “застережні заходи”…

Ще один “агент європейської клініки”, Олександр Мороз, просить надіслати завдаток — 30 євро. Розповідає, що керівництво клініки приїхало на два тижні в Україну і може особисто забрати ці гроші. Мені лише треба взяти 900 гривень, віднести в Ощадбанк і за допомогою системи “Швидка копійка” надіслати у Вінницю на ім’я Олексія Вікторовича Лисака… Ех, щастить мені на аферистів!

Щоби дізнатися, чи такі операції проводять законним шляхом, телефоную до київської філії відомої турецької клініки. Тут пересаджують органи від близьких родичів.

“Операція коштує 22 тисячі доларів, ця сума також покриває перебування реципієнта у клініці та супровід перекладача. Донор обов’язково має бути родичем реципієнта до четвертого покоління. Якщо це чоловік з дружиною, то вони повинні бути у шлюбі щонайменше три роки”, — пояснює мені консультант.

Як виявилося, лабораторні дослідження потрібно проходити попередньо, до того ж потрібні довідки про родинні зв’язки. А своє перебування у клініці донор оплачує сам.

“А якщо в нас немає родича, який міг би стати донором?” — натякаю я. “Тоді шукайте серед дальших родичів або близьких друзів. Така операція коштуватиме на 4 тисячі доларів дорожче. А донорові й реципієнту доведеться пройти комісію з етики, яка повинна встановити, чи нема фінансової домовленості між сторонами і дати дозвіл на операцію. Якщо комісія щось запідозрить — спроба здійснити таке медичне втручання вважатиметься порушенням конвенції Ради Європи про заборону торгівлі людськими органами.
Тоді реципієнтові й донору назавжди заборонять робити операції з трансплантації органів”, — каже представник клініки.

“Яке покарання передбачено законами України за посередництво в торгівлі людськими органами?” — питаю юриста. “Лише адміністративна відповідальність. І довести провину посередника вкрай важко, — каже Віктор Мороз, член Асоціації юристів України. — Натомість щодо донорів та реципієнтів законом про трансплантацію передбачено кримінальне покарання. Порушникам загрожує штраф у розмірі 17 500 гривень і ув’язнення до трьох років”.

6 комментариев

  1. Самое главное, что многие люди думаю, что таким “легким” способом смогут решить свои материальные проблемы…

  2. Везде аферисты. Это очень серьезный вопрос, требующий вмешательства на государственном уровне. Не должны люди из-за нищеты распродажу органов устаревать.

  3. А мне не жалко совершенно таких идиотов, которые готовы вырезать кусок себя, лишь бы дальнейшую жизнь особо не напрягаться. Нормальный человек с головой и руками никогда до такого не докатится.

  4. Я более чем уверенна, что и с комиссией тоже можно все решить. только деньги показать…

  5. Я вас умоляю – комісія запідозрить) Она еще сама подскажет, как все правильно провернуть! Это же Украина, если все в доле, все получится.

  6. Это все из-за глупости, не думаю, что реального покупателя почки можно вот так просто найти в интернете.

Оставить комментарий