В суботу, 4 листопада, в Словацькій Республіці відбулись регіональні вибори. Тут обирали голів та депутатів вищих територіальних одиниць, більше відомих за назвою «край», — пише Європейська правда.
І хоча явка виборців була не надто високою (30%), вона суттєво зросла у порівнянні з минулими виборами – у 2013 році на дільниці прийшло лише 20,1% виборців. А найвища явка (40,3%) спостерігалась в Банськобистрицькому краї. І це не дивно, адже
до виборів у цьому краї була прикута увага цілої країни.
Головними результатами виборів стала поразка більшості кандидатів від правлячої соціал-демократичної партії Smer-SD та послаблення фашистської «Народної партії – наша Словаччина» (ĽSNS).
Поразка влади
«Ніч, коли Smer впав», «Коричневі та червоні жупани вийшли з моди» – ось типові післявиборчі назви статей словацьких видань.
Вибори виявились невдалими (різною мірою) для всіх трьох членів владної коаліції – Smer, SNS (Словацька національна партія) та партії угорської меншини Most-Hid. Smer, який мав владу в 6 з 8 країв, залишився керівною партією лише у двох – в Тренчині та Нітрі. Натомість у 5 краях, включаючи столичний, перемогу здобули опозиційні правоцентристські партії, в одному – переміг незалежний кандидат.
У місцевих радах ситуація для влади так само не райдужна. 4 років тому Smer самостійно отримав підтримку майже 40% виборців. Цього року вони навіть разом з партнерами отримали менше чверті голосів і точно втратять більшість у кількох регіонах.
Опозиція зустріла результати виборів у піднесеному настрої.
«Вибори продемонстрували стійкість громадян до популізму, корупції та екстремізму», – йдеться в заяві опозиційної партії «Свобода та Солідарність» (SAS). «Ви розпочали революцію. Впала перша кістка доміно», – додав Ігор Матович, лідер опозиційної партії «Звичайні люди і незалежні особистості» (OĽaNO-NOVA).
І вони можуть виявитися праві, адже популярність чинної влади Словаччини падає на тлі серії корупційних скандалів, пов’язаних із представниками партій Smer і SNS.
«Коричнева загроза»: зупинена, але не подолана
Центром уваги під час виборів був Банськобистрицький край.
У 2013 році тут переміг голова неофашистської «Народна партія – наша Словаччина» (ĽSNS) Маріан Котлеба; тоді цю несподіванку пояснювали мобілізацією його виборців на тлі загальної низької явки.
Ще тривожнішим сигналом стали парламентські вибори 2016 року, в результаті яких ця партія вже пройшла до парламенту, отримавши більше ніж 8% голосів. Котлебівці позиціонують себе як антисистемну силу, яка виступає проти корупції, існуючого політичного та фінансового істеблішменту, мігрантів, ЄС та НАТО тощо. Їхні лозунги – не просто радикальні, а відверто фашистські.
 |
| Маріан Котлеба, окрім партійної діяльності, є лідером парамілітарної організації Slovenská Pospolitosť |
Усвідомлюючи загрозу посилення позицій фашистів, кандидати від демократичних сил домовилися, що знімуться з виборів на користь одного найсильнішого (за оцінками опитувань громадської думки) кандидата, здатного перемогти Котлебу.
Цей план спрацював. Котлеба програв вибори із 28,2% проти 48,5% голосів за незалежного кандидата Яна Лунтера.
Причому добре, що тут спрацювала не лише єдність його опонентів. Кількість тих, хто проголосував за Котлебу, на нинішніх виборах суттєво зменшилася у порівнянні з 2013 роком (47 502 проти 71 397 голосів). Вибори стали провальними не лише особисто для Котлеби, а для всієї його партії – серед 416 депутатів регіональних парламентів місця здобули лише два котлебівця.
Та в Словаччині зазначають, що це – привід для радості, але не для надмірного оптимізму.
Фашисти програли на місцевих виборах – але вони ще можуть закріпитись на загальнонаціональному рівні.
У 2020 році в Словаччині мають відбутися чергові парламентські вибори. В умовах мажоритарної системи, яка надає перевагу великим партіям та коаліціям, на регіональних виборах демократичним силам значно легше об’єднатись та не «пропустити» фашистів, ніж у пропорційній.
Натомість за пропорційною системою, яка використовується на парламентських виборах, партія Котлеби має шанси знову потрапити до парламенту. Ця небезпека добре усвідомлюється та обговорюється в словацькому публічному просторі, адже Котлеба вміло маніпулює розчаруванням частини громадян існуючими економічними та суспільно-політичними проблемами.
«Йдеться про дуже професійну і небезпечну політичну силу, яка хоче вивести нас з Європейського Союзу, яка би відтворила кордони і перетворила би нашу модерну Словаччину в націоналістичну ксенофобську державу», – так напередодні виборів оцінив небезпеку фашистів президент Словаччини Андрей Кіска.
Нині опитування суспільної думки свідчать про стабільну підтримку неофашистської партії на рівні 10%.
Відсіч, яку словацьке суспільство дало фашистам на цих виборах, може слугувати підтвердженню тези премєр-міністра Роберта Фіцо про Словаччину як «проєвропейський острів» в Центральній Європі. На фоні зростання євроскептичних настроїв в Польщі, Угорщині та Чехії, це виглядає саме так.
