В останній день липня увага світу була прикута до подій на кордоні між Сербією та Косовом, які розвивалися дуже стрімко. Буквально за декілька годин на кордоні лунали постріли. Особливо стежили за наростаючим конфліктом українці, адже нова війна в Європі могла бути на руку нашому російському ворогу та відволікла б увагу від злочинів рф в Україні.
Що призвело до загострення конфлікту між Косовом та Сербією, чи причетна до провокацій росія та як кремль намагається розхитати ситуацію на Балканах? На ці питання в ефірі Апостроф TV відповів дипломат, посол України в Хорватії, Боснії та Герцеговині у 2010-2017 роках ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО.
– Вчора увага багатьох українців була прикута до новин з приводу загострення ситуації на кордоні Косова та Сербії. Ми чули ті самі наративи про денацифікацію Балкан, про якийсь напад Косова на Сербію, які лунали і перед вторгненням рф в Україну. Невже Сербія вважає, що зможе придушити Косово? І чи є в цій ситуації вплив можливо не самого путіна, а російських політиків?
– Ви правильно говорите, що ми всі трошки були занепокоєні ситуацією, яка була на сербсько-косовському кордоні. Між тим, вона вже загострюється вдруге. Подібна ситуація була рівно рік тому, коли теж вводилися нові правила. Косово вводило нові правила щодо тих громадян, які живуть на території Косова, але мають сербські документи, з тим, щоб вони мали косівські документи та реєстрацію. Якщо їх немає, то відповідно треба отримувати дозволи при перетині кордону, зокрема й сербсько-косовського. Я працював у Белграді 4 роки в нашій дипустанові в 90-х роках, навчався в Белградському університеті. Тих, хто слідкує за ситуацією, вона не здивувала.
З сьогоднішнього дня ці нові документи мали вступити в дію. В самому Косові відбулася провокація. Десь свідома, мабуть, з двох боків. Двоє хлопців-сербів надягли футболки, на яких був логотип Косова, через який іде сербський прапор із написом «не здаємося». Поліцейські їх заарештували, змусили зняти ці футболки, порвали їх. Потім їх випустили, ті пішли до своїх закликати, що їх принижують, що десь так і було. Але це провокація, якої хтось чекав, яку хтось готував. А може, вона й сама так відбувалася. Між тим, це загострення не перше щодо номерів для автомобілів.
Я маю сказати, що косовці-албанці їздять до Сербії і весь час перереєструють ці номери вже протягом 11 років. І 11 років не було принципу взаємності, і ось нарешті вирішили його застосувати. І ось вони наштовхнулися на нерозуміння, що це начебто обмежує права місцевих сербів тощо. Звісно, був включений Белград у цей процес, вийшов президент Сербії Вучич, який з одного боку закликав до стриманості, а з другого – засудив дії поліції щодо цих молодих хлопців.
На сьогодні ситуація набагато краща, ніж учора. Пізно ввечері домовилися, що застосування цього закону відкладається на 30 діб. Було задіяно і посольство США в Приштині, яке провело зустрічі з керівництвом уряду, з президентом, а також із представниками сербів, які живуть у Косові. З трьох прикордонних переходів деблоковано один. Два ще блокуються місцевими сербами. Між тим, ситуація потроху, я думаю, буде поліпшуватися. Це щодо того, що там відбувалося.
Тепер щодо іншого питання, яке ви поставили: що це за денацифікація на Балканах? Ось, що нас найбільше турбує, що це за термін. Його згадав один із депутатів парламенту Сербії, але від правлячої партії. Тобто жоден керівник Сербії цього не говорив.
Між тим, це суто московська фразеологія, суто кремлівський наратив. Фактично це прихована загроза сусідам, тому що йде підміна тез, як робить росія щодо України. В російському розумінні денацифікація – це знищення всього українського, української нації, української державності. І це фактично реалізується на справі у нас на фронтах, на тимчасово окупованій території. Тому такий пост на Фейсбуці є небезпечним, хоча цей депутат зазначив, що він сподівається, що такого не буде. Між тим, він послався на суто російський наратив.
Мушу сказати, що рік тому, коли росія почала готуватися до війни з Україною, в її інтересах було створити ще якийсь конфлікт, який би відволікав увагу європейців та американців. Тоді вони пробували в тому ж Косові. І ситуація була навіть трошки гостріша, ніж зараз. До кордону Косова з Белграду приїхав російський посол Боцан-Харченко, військовий атташе, які фактично провокували косівських сербів на більш активні дії. Між тим, у Косові стоїть міжнародний контингент KFOR, який має досить серйозну техніку і серйозно підготовлених військових. Було показано, що жодних військових провокацій тут не допустять. Звичайно, НАТО зробило заяву, США тощо. Тоді росіянам не вдалося розпалити конфлікт, який перейшов би у якусь збройну фазу.
– Дійсно, багато експертів говорять, що росії потрібне Косово як точка напруги, тому вони й підштовхують Сербію до нагнітання. Все заради того, аби відвернути увагу Заходу від України. На вашу думку, якщо за цим все ж стоїть путін, чи міг він у такий спосіб перевірити реакцію міжнародних сил НАТО?
– Росія тестує ситуацію. Минулого року вона почала в Косові, не вийшло. Потім вона спробувала це в Республіці Сербській у Боснії і Герцеговині, потім трохи в Чорногорії пробувала розхитати ситуацію. Росія по всьому периметру Західних Балкан – це країни колишньої Югославії мінус Словенія, плюс Албанія – намагалася розхитувати ситуацію з тим, щоб створити ще один прецедент, де потрібне втручання європейців, щоб зосередити увагу НАТО, ЄС, США як головного міжнародного гравця, відповідно щоб Україні приділялося менше уваги.
Ця провокація фінансувалася зокрема і російською стороною, тому що це декілька провокаторів. Хтось же спеціально пішов в останній день, вдягнув ці футболки. Хтось же ці футболки відштампував, сказав, як поводитися тощо. Абсолютно не виключено, що це все робилося за російські гроші, тому що це в інтересах кремля, в інтересах теперішньої політики Москви – щоб було в Європі більше конфліктів.
На жаль, росія здобуває якісь нові очки як держава, яка може на щось впливати. Зокрема, на ситуацію в Західних Балканах. Сподіваємося, що і НАТО, і ЄС, та й самі країни Балканського регіону розуміють, що і як іде. Ситуація не нова, але треба розуміти, що європейці продовжать контролювати її. Вони це контролюють в Боснії та Герцеговині, вони це контролюють і в Косові. В Чорногорії росіянам діяти вже набагато важче, тому що Чорногорія – член НАТО. Раніше намагалися задіяти і Північну Македонію, але їм зараз набагато важче, бо це теж країна-член НАТО. Однак ситуацію будуть розхитувати, і не один раз.
– Рішення про заборону на документи перенесли на 30 діб, до 1 вересня. Але чи стане це відтермінування завершенням конфлікту? Чого слід очікувати після 1 вересня? Чи не повториться така ж історія, та чи не призведе це до початку якихось бойових дій?
– Історія може повторитися, та це вже буде дежавю, всі будуть уважніші. Думаю, поліцію вже проінструктували, щоб вона себе поводила в останні дні стриманіше, щоби не було приводу для загострення.
Буде проводитися робота і з офіційним Белградом, і з косовськими сербами. Ситуація давно відома. Перехід на ці номери вже погоджено в Брюсселі окремою угодою. Всі про це знають. Не треба робити вигляд, що це якась несподіванка, що хтось когось примушує до чогось. Було пакетне рішення, на яке була конкретна згода.
1 вересня зробити провокації буде набагато важче, ніж вчора. Набагато важче, але завжди провокації якогось нового характеру можна вигадати. Між тим, вірогідність набагато нижча.
– Яка позиція України щодо можливої війни на Балканах?
– Треба розуміти, що ми Косово взагалі не визнаємо. Ми одна з держав світу, яка не визнає державний суверенітет Косова. Чому? Тому що в нас є питання Криму. Крим – автономія, і ми розуміємо, що російська пропаганда може це використовувати в політичних дискусіях тощо. Мовляв, ми Крим не визнаємо за росіянами, а Косово визнали. Тому ми чесно сказали Косову, що не визнаємо.
Косово також не визнає Словаччина, тому що в них є проблема з місцевими угорцями. Не визнає Румунія, тому що з тими ж угорцями в Трансильванії теж певні проблеми є. Не визнає Греція, не визнає Кіпр і не визнає Іспанія, бо є проблема з басками. Кіпр – це відносини між турками та греками на цьому острові. Кожен з певних своїх причин пояснив європейцям та самим косоварам, чому ми власне їх не визнаємо. Тому підтримувати держави, які ми взагалі не визнаємо — я просто не уявляю, як це можливо.
За великим рахунком, Косово дуже добре ставиться до України. Косово засуджує російську агресію дуже гостро. Між тим, щось робити, допомагати країні, яку ти не визнаєш… Спочатку треба ставити питання про визнання, але тоді ми підставляємося по питанню Криму, тоді нам взагалі буде складно його повернути.
– Наскільки рівні сили в Косова та Сербії? Ми можемо припустити, що Сербії допомагатиме росія. Якщо не особовим складом, то цілком можливо, що технікою та якимись договорами.
– Звичайно, що Сербія набагато більша за Косово і армія набагато сильніша тощо. Але я ще раз нагадаю, що в Косово стоїть міжнародний збройний контингент, який можуть і посилити. Сербія, між іншим, є кандидатом на вступ до ЄС. Тому з ними і ведуться постійні розмови щодо того, що країна, яка вступає в ЄС, не може вести якусь агресивну політику чи якусь політику, пов’язану з військовими діями, розгортанням своєї армії. Тому певні запобіжники щодо дій Белграда є у європейців.
Але в Белграді є величезне проросійське лобі. Ось той депутат, який заявив про денацифікацію, і належить до цього лобі. За час війни в Україні навіть змінилася певна суспільна думка в Белграді. Вже більшість не підтримує вступ до ЄС, на жаль. Всі ці проросійські лозунги з цим знаком «Z»-зло ходять містом тощо. Тобто прибічників Москви, на жаль, в Сербії дуже і дуже багато.
Тому президент вимушений маневрувати з тим, щоб не розпалити і внутрішню конфронтацію, на що також десь сподівається росія, щоб Сербія зайняла більш проросійську позицію. Белград маневрує, він поки що навіть не приєднався до санкцій проти росії, пояснюючи Європі, що поки що він не може цього зробити. В Брюсселі ж пояснюють, що якщо ви не можете, то ви точно не станете членом ЄС.
Сам збройний конфлікт можливий. Але, враховуючи, що поруч є європейці, поруч із Косовом член НАТО Чорногорія, член НАТО Північна Македонія, член НАТО Албанія, не так все просто, щоб хтось взяв і почав. Сербія ж не росія, тому санкції, які діяли проти Сербії під час війни, змусили її врешті-решт до завершення війни. Фактично після чотирьох років всі повернулися на кордони, які були до того, як розпочалася широка війна в Боснії і Герцеговині та Хорватії.
