Публічне акціонерне товариство «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» («ОГХК») – одне зі стратегічних українських підприємств у титановій галузі, яке належить державі. Раніше комбінати, які «ОГХК» об’єднує – Іршанський гірничо-збагачувальний та Вільногірський гірничо-металургійний – були в оренді структур олігарха Дмитра Фірташа. У 2014 році Кабмін своїм рішенням повернув їх державі. У 2015-му підприємство почало укладати контракти, що зацікавило правоохоронців і, зрештою, вилилось у кримінальну справу проти посадовців «ОГХК». Компанія-посередник, з якою це державне підприємство співпрацювало, опосередковано пов’язана із колишнім народним депутатом та одним із лідерів «Народного фронту» Миколою Мартиненком. Журналісти з’ясували, що ця співпраця продовжилась і вже на момент проведення слідства. Про багатомільйонні контракти – у розслідуванні програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»).
Відень. У самому серці австрійської столиці на вулиці Гольдшмідгассе розташований офіс компанії Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG. Маловідомої – для пересічного українця, і добре знайомої – українському слідству.
Саме ця фірма фігурує у справі Національного антикорупційного бюро щодо корупційної схеми з продажу титанової продукції, яка завдала збитків державі у понад 13 мільйонів доларів, або майже 300 мільйонів гривень.
«Схеми» вирішили дослідити, яка доля спіткала цю австрійську фірму, що заробляла на українському державному заводі, завдаючи йому збитків? Чи зупинена тепер ця схема? І якщо ні – то хто за нею стоїть?
Розслідування виявило – держава продовжувала укладати контракти із Bollwerk.
Дві третини з цих контрактів за минулий рік ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», яке належить державі, уклало із фірмою Bollwerk – на загальну суму майже 53 мільйони доларів або близько півтора мільярда гривень.
За даними джерел «Схем» у Державній фіскальній службі, тільки за останній місяць 2017-го українське державне підприємство поставило австрійській компанії титанову продукцію на майже 6 мільйонів доларів.
Тобто, у цих випадках закордонний покупець отримував титанову руду не напряму, а через посередництво Bollwerk, і далі використовував у власному циклі виробництва.
Коли журналісти порівняли вартість продукції, за якою державний комбінат відпускав продукцію Bollwerk – то виявили, що для цієї фірми іноді вона вдвічі-втричі дешевша, аніж під час розрахунків напряму з кінцевим споживачем.
Наприклад, за поставку ільменітового концентрату одній російській компанії об’ємом у 22 тонни Bollwerk заплатила державній компанії близько 4 тисяч доларів – тобто, 18 центів за кілограм. У той же час поставка такої самої сировини такого ж об’єму іншій російській компанії, але напряму, без посередника – коштувала удвічі більше – близько 8 тисяч доларів, або 35 центів за кілограм. При цьому умови поставки товару були однаковими.
Раніше така схема стала підставою для відкриття кримінальної справи проти службових осіб «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії». За даними детективів НАБУ, австрійська фірма купувала титанову продукцію за заниженими цінами, а продавала закордонному споживачу – за ринковими.
Різниця у вартості, звітували тоді в антикорупційному бюро, надходила на рахунки компаній-посередників та під виглядом оплати за надані транспортні послуги виводилася на рахунки інших фірм, підконтрольних службовим особам українського державного підприємства.
«Фактично, державне підприємство могло і мало змогу і всі відповідні ресурси для того, щоб здійснювати самостійно діяльність із постачання продукції своєї. І здійснювати це напряму. Це підтверджується й іншими зібраними доказами, наприклад, службовими відрядженнями службових осіб, які їздили до країн, яким необхідна була ця продукція, тобто вони вели перемовини і могли напряму з ними укладати контракти, але цього не робили», – пояснює старший детектив НАБУ Олена Кроловецька.
Чому ж державна компанія укладала невигідні для себе контракти? Хто стоїть за цією фірмою-посередником? Народний депутат Сергій Лещенко першим назвав ім’я цієї впливової людини. І це – теж народний обранець, щоправда, вже колишній – Микола Мартиненко.
Контракти із австрійським Bollwerk щодо титанової продукції підписувалися за керівництва Руслана Журила – за даними ЗМІ, близького до Миколи Мартиненка.
Саме за протекцією «народофронтівця», як писало видання «Лігабізнесінформ», ще у 2014 році Журило очолив «Об’єднану гірничо-хімічну компанію».
Хоча сам Мартиненко факт протекціонізму спростовував.
«Роль Bollwerk у тому, що він є посередником, кінцеву продукцію реалізовується, користуючись прихильністю керівництва ОГХК не напряму за міжнародним контрактом, а через цю прокладку. Прокладка бере задешево на українському державному підприємстві і продає задорого на експорт цю продукцію. Маржа осідає на рахункам Bollwerk», – розповідає народний депутат Сергій Лещенко.
Підтверджують це і у НАБУ. Однак прізвище самого Мартиненка у цій справі не фігурує – тільки посадовців державного підприємства.
«Як встановлено в ході досудового розслідування, компанія Bollwerk афілійована зі службовими особами ОГХК», – додає старший детектив Кроловецька.
«Своя» людина на чолі державного підприємства – схоже, не єдиний факт, який пов’язує австрійську Bollwerk із Миколою Мартиненком.
Ця компанія-посередник згадується в іншій схожій схемі, яку також розслідує НАБУ і в якій, на цей раз, фігурує і сам екс-парламентар. Зокрема, за версією слідства, саме на рахунки Bollwerk та на користь Миколи Мартиненка нібито перераховувалась частина коштів, отриманих від угоди між державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та фірмою Steuermann Investitions- und Handelsgesellschaft mbH.
Steuermann закуповувала урановий концентрат у постачальника з Казахстану за меншою ціною, а продавала українському державному комбінату – за більшою. Сума переплати «осідала» на рахунках цієї компанії-посередника. Steuermann у НАБУ прямо називають фірмою, підконтрольною Мартиненку.
Цікаво, що обидві ці компанії зареєстровані за однаковою адресою у Відні. І це не єдина спільна риса.
«Ці два підприємства пов’язані між собою особами. Якщо компанія Steuermann, яка проходить прямо по кримінальній справі, де вже Мартиненку оголошено підозру, це уранова справа, її формальним засновником є траст із Ліхтенштейну, а директором Вольфган Айбергер, то саме цей Вольфган Айбергер є акціонером компанії Bollwerk», – додає Лещенко.
Журналісти Радіо Свобода також навідались до офісу цих двох компаній, однак там говорити під запис відмовились.
Письмово у Bollwerk також зазначили, що нічого не коментуватимуть. Утім, додали у листі на адресу редакції: «Ми хотіли би запевнити, що у нас ніколи не було ділових відносин із Миколою Мартиненком, і тому він не міг мати – і ніколи не мав жодного впливу на наш бізнес».
А як таку співпрацю пояснюють на самому державному підприємстві? Невже постачання продукції через австрійську фірму-посередника вигідніше, аніж прямі контракти з кінцевим споживачем?
Застати керівництво «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» в офісі журналістам «Схем» не вдалося. У письмовій відповіді на запит на державному підприємстві зазначили, що компанія Bollwerk – одна із багатьох, з якими вони співпрацюють на зовнішніх та внутрішніх ринках.
«Відносно цінової політики, нам не зрозуміло, про що йде мова, та звідки такі некоректні порівняння. Наприклад, Bollwerk, купує продукцію «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» дорожче, ніж деякі глобальні компанії. Дешевше, ніж Bollwerk, купують продукцію ОГХК українські компанії-споживачі», – йдеться у письмовій відповіді ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».
Журналісти також звернулися за коментарями до самого Миколи Мартиненка.
У квітні минулого року він був затриманий у справі завдання мільйонних збитків державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Згодом Мартиненка відпустили на поруки міністрів та депутатів-однопартійців. У грудні суд узагалі скасував для нього обов’язок здати документи для виїзду за кордон. А вже у січні цього року суд повністю відхилив клопотання прокурорів про продовження строку дії судових обов’язків екс-депутата. Тож на даний момент його свобода судом не обмежена. Попереду у нього – розгляд справи у суді по суті.
Журналісти зустріли Мартиненка біля офісу партії «Народний фронт» у центрі Києва і запитали, як він може пояснити той факт, що «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» укладає контракти з наближеною до нього фірмою Bollwerk.
«Є одна проблема. Ви даєте дуже необ’єктивну, упереджену інформацію і я не можу з вами спілкуватися», – відповів Мартиненко.
Більш змістовну відповідь, утім, так само із обвинуваченнями на адресу редакції, «Схеми» отримали від колишнього народного депутата і письмово.
«По-перше, мені прикро, що журналісти «Радіо Свобода» беруть участь в інформаційній війні проти мене на боці НАБУ та інших політично вмотивованих опонентів. По-друге, є презумпція невинуватості, яка ігнорується тими, хто продовжує медіа-кампанію проти мене. А я готовий в будь-якому суді довести безпідставність фейкових звинувачень на мою адресу з боку НАБУ, які вони малювали понад 2 роки. Ці звинувачення розваляться в будь-якому суді», – заявив Мартиненко.
Згодом Микола Мартиненко навіть звернувся зі скаргою до керівництва Радіо Свобода у Празі та Вашингтоні, звинувативши журналістів у необ’єктивності щодо нього. Редакція натомість запросила Мартиненка на інтерв’ю, від якого він відмовився.
Відкриття справи НАБУ щодо завдання збитків «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» призвело до відсторонення голови правління цього державного заводу Руслана Журила.
Однак, навіть за умов відстороненого менеджменту та кримінальної справи, державне підприємство все одно продовжило укладати контракти із тим самим австрійським посередником, схоже, за невигідними для себе цінами. Чи роблять щось високопосадовці та правоохоронці, щоб зупинити це?
Ще в березні 2017 року Солом’янський районний суд Києва за поданням НАБУ, погодженим зі Спеціалізованою прокуратурою, заборонив «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» відпускати продукцію на адресу Bollwerk. Однак вже через місяць цю ж заборону зняв на прохання самого державного підприємства, представники якого на суді заявили – їхня робота може бути припинена взагалі.
«Розумієте, як прокурор у цьому провадженні, я мушу сказати вам про те, що арешт знятий, це негативний наслідок для слідства, оскільки існує злочинна схема, використовуються фірми посередники і фактично суд, знявши цей арешт, дозволив здійснювати ту діяльність, яку ми розслідуємо», – так відреагував на це рішення суду прокурор у справі, начальник відділу САП Василь Кричун.
Ймовірно, вплинути або навіть зупинити таку невигідну для держави співпрацю могло б нове керівництво «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії».
«Ключову відповідальність має нести відомство, яке призначає управлінців цієї компанії, держпідприємство – мається на увазі. Якщо держпідприємство знову по тій самій схемі відверто краде, то мабуть треба міняти керівництво держпідприємства», – пояснює голова громадської організації «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін.
«Керівництво «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» досі контролюється паном Журилом.
Його відсторонили на час слідства, але не звільнили. І він досі перебуває в статусі відстороненого», – додає Лещенко.
Сам Руслан Журило у телефонному коментарі «Схемам» спростував інформацію про те, що він начебто і досі контролює державне підприємство. А з керівництвом контактує, за його словами, виключно щодо документів, необхідних для суду.
Журило також зазначив, що «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» має дуже позитивну динаміку у зовнішній торгівлі, а на запитання щодо впливу на укладання нею контрактів», відповів: «Із 25 січня 2017 року, коли мене затримали детективи НАБУ, до 21 березня 2018 року я не маю ніякого відношення, я відсторонений рішенням Солом’янського суду міста Києва від виконання обов’язків керівника компанії».
100% ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» належить державі в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі. «Схеми» запитали у голови цього відомства Степана Кубіва, чому досі не звільнений керівник державного підприємства, який є фігурантом справи НАБУ?
«Він відсторонений, раз, друге – пройшов конкурс на наглядову раду і на керівників, два. І питання третє, важливе, – після закінчення правової процедури він буде звільнений, згідно чинного законодавства», – заявив Кубів.
А підставою для звільнення голови правління з займаної посади, за його словами, є обвинувальний вирок суду.
«На підставі цього Мінекономрозвитку своїм наказом може звільнити чинного керівника та оголосити конкурс на зайняття цієї посади.
У разі недотримання Мінекономрозвитку вказаної процедури чинний Голова правління ПАТ «ОГХК» Роман Журило матиме законні підстави для оскарження рішення Мінекономрозвикту до суду», – зазначили у профільному відомстві.
Виходить, правоохоронці на час слідства встановили, що державний завод втратив 300 мільйонів гривень через співпрацю з австрійською фірмою Bollwerk. Але поки тривало слідство – схема продовжила працювати. Ми підрахували, що лише за 2017 рік, вже під час офіційного розслідування, держава уклала контрактів ще на 50 мільйонів доларів із цією компанією, опосередковано пов’язаною з Миколою Мартиненком. Сам екс-депутат погрожує судом журналістам і кримінальною відповідальністю правоохоронцям, які проводять розслідування. Вже найближчим часом суд розпочне розгляд справи по суті.
Джерело: Радіо Свобода
