На боротьбу з корупцiєю Європейський Союз знову видiлив Українi мiльйони євро. А корупцiя процвiтає й далi. Чому?
Днями стартував проект Європейського Союзу в Українi (EUACI) загальним бюджетом 15 мiльйонiв 840 тисяч євро. Програма розрахована на три роки. Європейцi сподiваються, що цi грошi дадуть нам змогу за цей час здолати хабарництво та нарештi жити чесно, — пише е
Зокрема, комiсар Європейського Союзу з питань європейської полiтики сусiдства та розширення Йоганнес Ган сказав таке: «Я радий, що сьогоднi ми починаємо наймасштабнiшу iнiцiативу з протидiї корупцiї. ЄС хоче допомагати Українi й очiкує вiд України дiй у вiдповiдь».
Але що, як цi грошi знову осядуть у кишенях нечистих на руку чиновникiв? Бо для пересiчного громадянина трохи дивно воно звучить: чому потрiбно зробити багатомiльйоннi вкладення, щоб вiдучити наших чиновникiв брати, а нас — давати хабарi?
Допомогти розiбратися в ситуацiї Експрес попросив Андрiя Марусова, члена правлiння «Transparency International Україна», керiвника вiддiлу боротьби з корупцiєю Центру полiтичних студiй та аналiтики, i Миколу Хавронюка, доктора юридичних наук, професора, експерта Центру полiтико-правових реформ.
— Куди планують вкласти кошти, якi видiляє нам Європа?
А. Марусов:
— Нова iнiцiатива складається з трьох елементiв. Насамперед це посилення антикорупцiйних органiв у веденнi розслiдування, здiйсненнi кримiнального переслiдування, а також покарання випадкiв корупцiї. Нам потрiбнi новi фахiвцi в цiй галузi, яких слiд навчити фахово робити свою справу, а їхнє навчання — це кошти.
Другий напрям передбачає створення консультацiйної ради iз залучення мiжнародних експертiв. Вона впродовж наступних трьох рокiв буде ретельно дослiджувати законодавство у сферi боротьби з корупцiєю та стежити за впровадженням реформи. I третя графа витрат — залучення громадянського суспiльства шляхом надання грантiв.
Цей третiй напрям, на мою думку, найважливiший. Держава не зацiкавлена в тому, щоб громадськiсть тиснула на неї, тому не буде фiнансово пiдтримувати неурядовi органiзацiї. Але саме вони є тим ключовим фактором, який може зламати хребет корупцiї. Без сильних контрольних органiв з боку суспiльства проблему вирiшити неможливо.
— Багато це чи мало — 16 мiльйонiв євро?
А. Марусов:
— Насправдi — небагато. Наведу вам простi числа, якi свiдчать, що щороку держбюджет втрачає вiд корупцiї десятки мiльярдiв гривень. Усi втрати можна умовно роздiлити на три частини. Є кошти, якi безпосередньо вкрали. Тобто це виведення грошей з тендерiв пiд час незаконних приватизацiй i так далi. Це прямi збитки, якi становлять мiнiмум 10 вiдсоткiв держзакупiвель. Бюджет українських закупiвель — десь 160 млрд. грн. 10 вiдсоткiв — це 16 млрд.!
Друге — це недоотриманий прибуток держави. Якщо галузь вважається корумпованою, то iнвестори не хочуть вкладати в неї кошти. А де ви бачили некорумпованi галузi в українськiй економiцi? I втрати третього типу — iмiджевi збитки. Кожне мiсце України в рейтингу «Transparency», починаючи iз сотого й нижче, — це недоотриманi 100 млн. доларiв прямих iнвестицiй. Нинi ми на 142-му мiсцi у свiтi за рiвнем боротьби з корупцiєю.
Грубо кажучи, бiльш як 4 млрд. доларiв щороку ми недоодержуємо тiльки iнвестицiй. Не через вiйну й тероризм, а через несамовитi апетити одних громадян i нездатнiсть допомогти вгамувати цi апетити — iнших.
— Хтось дотепний зауважив, що давати грошi на боротьбу з корупцiєю схоже на те, як видiляти горiлку на боротьбу з алкоголiзмом. Ви з цим згоднi?
М. Хавронюк:
— Сьогоднi все виглядає так, що держава виконала не антикорупцiйну, а власне корупцiйну програму. Жодних законодавчих перепон для корупцiї в правотворчiй сферi, як i ранiше, немає.
Громадськостi не варто знати, хто й чиї iнтереси у владi лобiює. Громадське обговорення суспiльно важливих рiшень, так само, як i забезпечення прозоростi дiяльностi Верховної Ради, мiсцевих рад, iнших органiв державної влади також залишились тiльки у свiтлих планах. Незалежного органу державного нагляду у сферi забезпечення права на доступ до публiчної iнформацiї не утворено.
Державi вдалося продемонструвати всiй Європi, усьому свiту формальну роботу системи збирання, зберiгання й оприлюднення декларацiй усiх публiчних службовцiв. I водночас не допустити можливостi перевiрки декларацiй та вiдповiдальностi за брехню в них.
Як i в старi часи, антикорупцiйнi програми державних органiв й установ залишаються формальними, а за неповiдомлення про конфлiкт iнтересiв вiдповiдальнiсть несуть лише службовцi категорiї В, i тi — нечасто. У масштабах 42,5-мiльйонної та вкрай корупцiогенної країни, у якiй кожен десятий працiвник — це особа, уповноважена на виконання функцiй держави чи мiсцевого самоврядування, у 2016 роцi повiдомлено про пiдозру у скоєннi корупцiйних злочинiв 6052 особам, а засуджено (переважно до штрафiв, до того ж без позбавлення права обiймати вiдповiднi посади) лише 1083 з них. Порiвняймо: це в три рази менше, нiж у 2013 роцi!
А. Марусов:
— Я погоджусь лише частково. З одного боку, створення iнституцiй, якi протидiють корупцiї, неможливе без фiнансування — це зрозумiло. I ми знаємо, що минулого року понад мiльярд гривень закладено для роботи чотирьох нових антикорупцiйних вiдомств: Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури України та Агентства з повернення незаконних активiв.
З iншого боку, чи бачимо ми сьогоднi той результат, якого чекали? Нi.
Прикро й те, що в нашому суспiльствi до хабарництва та хабарникiв i далi ставляться дуже толерантно. На рiзних рiвнях i у всiх сферах, починаючи вiд «подяки» паспортистцi й «задобрювання» викладача в унiверситетi до величезних хабарiв суддям, митникам, i високопоставленим чиновникам. Ми так звикли i вважаємо це нормою, але контроль починається iз себе. I жоднi мiльйони та мiльярди не допоможуть нам здолати корупцiю, допоки не змiнимо це в нашiй свiдомостi й не захочемо жити за законом.
