Вода в організмі людини — один із найважливіших елементів. Вона покращує травлення, допомагає регулювати температуру тіла й контролювати вагу, очищає від шкідливих токсинів, покращує стан шкіри, суглобів і м’язів – але якщо це чиста вода. Та якщо вода хлорована чи забруднена, шкоди від неї може бути більше, аніж користі. Тож як визначити яку воду можна пити, а яку ні? Як її очистити самостійно? Про це в ефірі програми Апостроф SCIENCE на Апостроф TV розповіла еколог, експерт з охорони водних ресурсів МАР’ЯНА ГІНЗУЛА.

— Як визначити, яку воду варто пити, а яку ні?

— Ми часто говоримо про те, наскільки велике значення вода має для здоров’я. У принципі, вода як універсальний розчинник присутня в усіх живих організмах. Але про те, що сьогодні це невід’ємний елемент нашого здоров’я й нашого самопочуття — це вже здається безсумнівним.

Але завжди виникає запитання: яка якість води? Адже коли ти вживаєш неякісні продукти, це може більше нашкодити, ніж принести користі. Тому питання вибору питної води — це взагалі дуже важливий момент.

Українці не довіряють відкритим джерелам водопостачання. Навіть там, де дозволено пити воду з фонтанів, люди купують воду в супермаркетах. З-під крану взагалі майже ніхто не п’є воду.

— А чи безпечно пити воду з-під крану в Києві та великих містах нашої країни? Як відбувається її очищення?

— Я вчора переглядала цікаві дані десятирічного моніторингу, які показують, що водопровідна вода є найбільш безпечною. Найнебезпечнішою за всіма показниками є вода з колодязів. На другому місці — свердловини, які в людей асоціюються, напевно, з найчистішою водою.

Насправді людський організм не надто адаптований для споживання води з таких глибин. Особливо артезіанських шарів, тому що вона має дуже специфічний склад. Історично й еволюційно людство завжди вживало воду з поверхневих джерел. Тому боротьба за поверхневі водні об’єкти завжди має бути першочерговою в питанні якості.

— Це вода циклу, яка випаровується та падає з дощем?

— Так. Просто викачування води з глибин — особливо артезіанських — і її використання схоже на понаднормовий забір крові з людського організму. Ця вода відіграє специфічну роль в усій екосистемі на планеті, вона займається своїми справами. А бездумне її використання, по суті, взагалі в Україні не регламентується будь-яким протоколом.

— Чи достатньо очищується вода, яку споживають українці у великих містах?

— Український ДержСанПіН має майже 126 показників, і більше 80 регламентуються в Україні – це доволі багато. За стандартами ВООЗ та інших організацій є набагато менше показників. А європейські організації контролюють воду за 50–60 показниками. У принципі, це дуже здорово.

Але проблема полягає в тому, що водопровідна вода не так небезпечна, як би дивно не пролунало, бо вона доведена до безпечних показників. Її проблема в тому, що вона неприємна, здебільшого має якесь візуальне забарвлення, яке завжди всіх жахає, або має неприємний запах. Це те, що відлякує.

— Вода з-під крану має запах хлору. Це класична хлорка чи чимось іншим хлорують? Я знаю, що воду можна очищати аналітом — це хлорнувата кислота, яка не є хлоркою.

— Хлорування — це спадщина Радянського Союзу. Це непоганий метод, але з часом він отримав негативне емоційне забарвлення для людей. Зараз активно ведуться розмови про те, щоби переходити на гіпоксид хлору. Частина київських водоочисних станцій уже перейшла на це.

Та нещодавно я читала європейське дослідження, у якому сказано, що залишкові молекули коронавірусу знищуються тільки хлором, а при використанні гіпоксиду хлору не відбувається знезараження від ковіду. Зараз деякі європейські країни навіть відмовляються від озонування й повертають хлор, щоби ліквідувати проблему присутності коронавірусу у воді.

— Але ж вода може переносити й інші інфекції. До речі, які?

— Яка головна проблема питної води в Україні? Після очистки вона десятки, а іноді й сотні кілометрів проходить дуже забрудненими трубами до кінцевого споживача, де насичується залізом. Вода як універсальний розчинник, будучи очищеною, у себе все вбирає, і по дорозі набирає багато “друзів” та різних елементів.

— Звідки береться питна вода для киян?

— Київ п’є з Десни. У нас є водозабір на Десні, ми його скидаємо в Дніпро.

— От для мене як звичайного споживача дивно, чи реально очистити воду з річки, у яку скидається величезна кількість забруднювачів?

— Звичайно, сучасні технології дозволяють очистити воду від будь-яких забруднювачів. Тут питання лише в грошах, ми можемо купити з вами будь-яку технологію і вивести її на ідеальний показник.

Питання будь-якої очистки — це утилізація відходів, які накопичуються в процесі. Станом на сьогодні є величезна проблема навіть усунення осаду, який є у води, його осаджують. Сьогодні навіть немає технологій для того, щоби брикетувати цей осад, а не повертати його назад у джерело, де ми беремо воду.

— Почистив, скинув і знову чистиш?

— Так, сьогодні це саме так працює. Це проблема, тому що ми постійно працюємо зі ще більш забрудненою речовиною.

— Давайте поговоримо про системи очищення води, які встановлюють вдома. Вода на виході чиста чи наближена до дистильованої?

— Вона наближена до дистильованої, тому що зворотній осмос — найбільш ефективна зараз технологія очистки води, нею всі користуються. Цей ринок дуже розвивається. За останні 5 років приріст майже на 20 млн доларів. Я думаю, що це буде розвиватися, тому це питання стає все активнішим.

Але проблематика цієї води — завелике очищення, або не фіксація станів, коли фільтри, забиті осадом, починають збагачувати вашу воду вдвічі більше. Це проблема, тому що зворотній осмос — це надзвичайно тонкі мембрани, які дуже швидко забиваються.

— Кип’ятіння води безпечне?

— Це хороший варіант, якщо ми працюємо з водою, у якій можуть бути якісь патогени, щоби хоча б їх убити. Для питної води з-під крану, я вважаю, кращим є відстоювання. Кип’ятити теж можна, але після цього у води з’являється певний смак, який не всім до вподоби.

— А щодо бутильованої води, яка продається в нас за великі кошти. Мені здається, що це якийсь великий “розводняк”.

— Ви правильно думаєте. Надзвичайно дорого. По факту це водопровідна вода, очищена додатковим обладнанням і з величезною націнкою продається в бутильованій тарі. Тобто якщо ми беремо ціну води, очищеної зворотним осмосом – це близько 50 копійок за літр, а бутильована вода — це 8 грн за літр. Націнка просто фантастична.

— А що може забруднювати нашу воду в криниці?

— Вода з криниці найбільш активно взаємодіє з різними речовинами, які до неї просочуються. Особливо це нітрати і фосфати. В Україні величезне та неконтрольоване використання добрив через активний розвиток сільського господарства. Тому в нас у воді так багато цих речовин, тому в нас так багато водойм цвіте, тому що ми підгодовуємо ці бактерії.

Якщо ж криниця єдине джерело питної води, я раджу перевіряти її якість у спеціалізованих лабораторіях, бажано, в акредитованих, щоби ви мали на руках протокол, з яким ви можете звернутися вже як абонент із якимись претензіями до когось. Від 350 грн ви можете замовити будь-який аналіз на 10 показників. Якщо вас цікавить, то можете взяти і на важкі метали, інколи це вагомо. У мене знайомі так ртуть у себе зафіксували.

— Чи є місця в Київській області, де не варто бурити свердловини?

— Це загалом дуже важкий та дорогий процес. Досить складно в нас знайти спеціаліста, який може точно визначити, у якому місці бурити, яка вода буде на виході. Люди витрачають великі кошти, а можуть отримати абсолютно непридатну для споживання воду. Сам процес може коштувати до 10 тисяч доларів.

— Повернімося до криниць. Наші бабусі й дідусі пили цю воду й доживали до ста років. То чи може криниці бути чиста вода?

— В Україні вже було декілька жахливих ситуацій, пов’язаних із тим, що навесні, для прикладу, вода змінювала колір. Люди вживали її, бо не мали інших можливостей, а потім з’ясовувалося, що там були якісь закинуті колгоспи, де лежали дуже небезпечні речовини.

Вся ця вода є грунтовою, й очікувати, що вона буде якоїсь хорошої якості — не варіант. Але й думати, що вода з дуже глибинних водоносних горизонтів краща, також є помилкою.

— Про що може свідчити непрозорість води?

— Для людей колір є найбільш репрезентативним показником, але часто це не вказує на небезпеку. Вода може бути забруднена глинами — це органічна речовина, яка не несе ніякої шкоди й осідає ідеально. До прикладу, усі бачили річку Йордан — вона абсолютно жовта. Але після 20 хвилин відстоювання вода очищається, шматочки глини опускаються на дно.

Та якщо ми говоримо про якісь яскраві кольори — зелений, червоний, якісь веселкові кольори, тоді треба подумати, чи варто воду вживати.

— На око можна визначити придатність води? Чи обов’язково ставити фільтрувальні станції вдома?

— Людський організм не такий досконалий, щоб оцінити воду за хімічним станом. Для нас вода — без кольору, без запаху — нічим не видає себе. Але довге користування неякісною водою може позначитися на стані зубної емалі, волосся, інколи шкіри. У такому разі потрібна перевірка.

— Одним із найголовніших забруднювачів поверхневих вод є сміттєві полігони. Майже 9 тисяч гектарів сміття лежать просто неба, а поруч у селах живуть люди, які п’ють воду з колодязів.

— Проблема полігонів — це не екранізація їхнього дна, через що сміття гниє на землі, а небезпечні речовини проникають у поверхневі води. Така практика була ще в радянський період. За сучасними нормами це можна подолати різними методами.

Сміття — це взагалі величезна проблема для України. Якби ми просто припинили змішувати органіку й неорганіку, ми хоча б позбулися запаху й процесів, які відбувається. Сам по собі пластик не гниє просто так, він гниє при контакті з органікою. Чистий помитий пластик нам не ніс би такої шкоди.

— А щодо води з бюветів та колонок, часто бачу людей, які набирають там воду?

— Навіть за даними Київводфонду, який опікується всіма бюветами столиці, усіма відкритими колонками, капличками, з яких люди беруть воду – 85 % цих об’єктів не відповідають нормам для питної води. Вся ця вода здебільшого містить різноманітні збудники, які спричиняють кишкові розлади.

Це застаріла інфраструктура й потріскані труби, які контактують із ґрунтом. Звідти ці хвороботворні організми потрапляють до вашого організму. Ми не рекомендуємо вживати таку воду.

— Чого нам чекати в найближчі 5 років?

— Коли я навчалася в університеті, нам казали, що проблема води завжди буде лежати в площині її якості, а не кількості. За декілька років з’ясувалося, що Україна не просто не забезпечена водними ресурсами, вона взагалі вододефіцитна. У нас дуже низький поверхневий стік на одну особу — це тисяча кубічних метрів на рік. А водозабезпеченість середня — 1,7 тисячі. Тобто у нас у два рази менший показник, ніж це необхідно.

Питання води рано чи пізно мало б постати. Вода витрачається інколи безглуздо. Майже 40 % питної води витрачається через різноманітні розломи, погані підключення — це банальні протікання. У будь-якій квартирі це є.

Це один момент.

Інша проблема — клімат. Змінюється він чи не змінюється, але ми в такому гарячому десятилітті, і попереду на нас чекають фантастичні метеорологічні явища з різкими змінами, які ми зараз з вами фіксуємо. Було тепло, а за день може стати холодно. Менше води, з’являються перші пилові бурі. До прикладу, аномально посушливий 2020 рік, коли вперше в історії незалежної України не випало снігу. Здавалося б, ну не випало, така ситуація. Наступне літо — були вперше в історії зафіксовані пилові бурі на території Київщини.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.