Експерти оцінили ефективність дій та склад новоствореної Вищої ради правосуддя, що має звільняти несумлінних суддів
Останнім часом почали з’являтися повідомлення про покарання суддів за дисциплінарні проступки. Для прикладу, днями на такій підставі Вища рада правосуддя (ВРП) відзвітувала про звільнення 33-х суддів. А перед тим уперше дала дозвіл на арешт судді, котрого Генпрокуратура підозрює у вимаганні хабара від учасників справи, яку він веде, — пише газета Експрес.
Невже Вища рада правосуддя — новий орган, який звільняє, призначає і дає згоду на арешт суддів — розпочала довгоочікуване очищення суддівського корпусу? Однак скандального суддю Віктора Кицюка (йому закидали незаконне притягування до адміністративної відповідальності учасників Автомайдану в січні 2014 року) Вища рада правосуддя відмовилась звільнити.
Тим часом Центр протидії корупції наводить факти, які дають підстави сумніватися у чесності членів Вищої ради правосуддя. Ідеться, зокрема, про щойно обраних до її складу суддів — Віктора Шапрана та Миколу Худика. Перший вказує, що останніми роками живе на саму зарплату, а при цьому володіє трьома квартирами в Києві та завершує будівництво будинку в столиці на 373 квадратні метри. Його син Олександр працює в прокуратурі Дарницького району і, попри скромні доходи, їздить на «Volkswagen Passat» 2012 року.
Микола Худик теж не задекларував солідних доходів. Але, як це часто трапляється серед суддів, оформив на свою 67-річну тещу квартиру в Києві площею 117 “квадратів”. Разом із дружиною володіє квартирою, землею, будинком на 312 “квадратів”, магазином та кафе в рідному Кам’янці-Подільському. А ще має 200 соток землі у Врублівцях — на Дністрі. Їздить суддя Худик на «Ford Kuga» 2011 року, який оформлений на 81-річну маму…
Як такі речі сприймати? Чи можна, попри все, говорити, що Вища рада правосуддя працює ефективно?
“Такий висновок однозначно передчасний, — каже газеті «Експрес» експерт зі судової реформи, колишній заступник голови Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів Маркіян Галабала. — Більшість суддів, які тепер втратили посаду, — це судді, звільнені автоматично, тобто ті, які перейшли на бік окупанта. Якоїсь вольової поведінки з боку Вищої ради правосуддя і близько немає”.
“Так, насправді рішення про звільнення 33 суддів ухвалила ще торік Вища рада юстиції (ВРЮ), — додає адвокат, член Громадської ради доброчесності Роман Маселко. — Відтоді, як ВРЮ трансформувалася у Вищу раду правосуддя (ВРП почала працювати 5 січня цього року), і дотепер ще не звільнено жодного судді. Є лише попередні висновки стосовно п’яти осіб, яких рекомендують позбавити посад”.
— Чи є якісь тривожні сигнали щодо роботи Вищої ради правосуддя?
М. Галабала: — Так. Згадайте суддю Чауса, звинуваченого в хабарництві. Це той самий склад Вищої ради правосуддя не захотів притягати його до дисциплінарної відповідальності! Згадайте суддю Саніна, який забороняв акції протесту в період Майдану — для його звільнення у Вищій раді правосуддя теж не назбиралося достатньої кількості голосів. Є чимало й інших суддів, які за очевидними підставами мали б бути звільнені, однак голосів для їх усунення забракло.
Р. Маселко: — Нині Вища рада правосуддя лише продовжує розгляд справ, і вже є багато сумнівних висновків, які свідчать: ніхто не планує радикально очищати суддівський корпус. Для прикладу, у п’ятницю Вища рада правосуддя відмовилася звільняти відомого суддю Віктора Кицюка, який позбавляв водійських прав автомайданівців за поїздку до «Межигір’я».
Під час розгляду дисциплінарного провадження проти Кицюка було з’ясовано факт втручання в автоматизовану систему розподілу справ, тобто те, що провадження проти автомайданівців не випадково потрапили до суддів Печерського райсуду Києва — Кицюка та Царевич. Ці справи розподіляла рідна сестра Кицюка, яка працювала (і досі працює) в Печерському суді й була помічником одіозної Ірини Отрош, тоді голови Печерського райсуду, людини, тісно пов’язаної з Андрієм Портновим, котрого вважають організатором схем переслідування автомайданівців. Додам, що з України Отрош утекла.
Так-от, повторюю: Вища рада правосуддя вирішила, що позбавляти Кицюка посади не треба, бо минули терміни притягнення його до відповідальності. До цього ВРП відмовилась звільнити низку інших суддів, які ухвалювали рішення проти Майдану. Це засвідчує, що вона не хоче радикально очищати суддівський корпус.
— Як це можна пояснити?
М. Галабала: — Безумовно, ключове питання полягає у тому, хто є членами Вищої ради правосуддя, як вони ставляться до своїх колег-порушників, наскільки вони незаангажовані й чи піддаються впливу з боку самого суддівського корпусу й органів виконавчої влади. Насправді тиск на раду чинять з усіх боків.
Для прикладу, один із членів Вищої ради правосуддя розповідав мені, що був випадок, коли підходив представник одного з правоохоронних органів і казав: “Ви, будь ласка, не звільняйте цього суддю ще два місяці, бо він ще має на нас попрацювати”.
Р. Маселко: — До деяких членів Вищої ради правосуддя однозначно є питання. Варто згадати Павла Гречківського, якого підозрюють у шахрайстві. Це взагалі унікальний випадок: справу проти нього вже майже передають до суду, а він не те що не звільнений, а й далі бере участь в ухваленні рішень про призначення чи покарання суддів. Абсурд!
Так само було проведено розслідування стосовно члена ВРП Вадима Нежури — є великі сумніви щодо законності набуття ним статків. Але він, як і решта, вирішуватиме, чесні чи нечесні судді. Такі люди мали б скласти повноваження, інакше до ВРП буде недовіра.
— Як повинна діяти Вища рада правосуддя, щоби їй довіряли?
Р. Маселко: — Перед нею стоїть завдання не просто покарати конкретних суддів-виконавців, які ухвалювали неправомірні рішення, зокрема й рішення проти Майдану. Вона повинна дати відповідь на запитання: чому це відбувалося так масово, чому раптом 300 суддів почали порушувати закон і Конституцію?
Ми знаємо, що був тиск із боку влади, з боку голів судів (про це вже самі судді заявляють на засіданні Вищої ради правосуддя). Для чого це потрібно? Для того, щоб такий тиск не повторювався — щоби влада не могла нині впливати на суддів.
Однак Вища рада правосуддя всілякими способами ухиляється від таких дій. Це означає, що вона не хоче закривати стандартні механізми впливу на суддів, не хоче карати організаторів цього впливу, хоче зберегти за нинішньою владою можливість впливу на суддів. Моя оцінка роботи Вищої ради правосуддя негативна.
Нині є можливість і нагода очистити судову владу, зламати стару традицію, коли судді були ручними у влади. Якщо Вища рада правосуддя покриватиме впливи “згори”, збережеться основний дефект нашої судової системи — вона не буде незалежною від влади.
