Всесвітня організація охорони здоров’я оцінила ризик поширення віспи мавп на глобальному рівні як помірний. Але коронавірус показав, що невеликі спалахи можуть легко перетворитися на пандемію, змінити життя мільйонів людей у всьому світі та стати причиною великої кількості смертей.

Нинішній спалах стривожив світ тим, що перекинувся до Європи. Першопроходцем за межами Африки стала Великобританія, мешканець якої привіз віспу мавп із туристичної поїздки до Нігерії – офіційно хворобу зареєстровано 7 травня.

Загалом, станом на 1 червня, у світі зафіксовано понад 600 підтверджених випадків у 37 країнах, пише kp.ua.

І хоча за минулий місяць вчені поки що не розібралися в природі нетиповості цього спалаху, дещо навколо «старого нового» вірусу, як і його прояви, встигло прояснитися.

Перша жертва мала проблеми з імунітетом

Перша смерть від цієї рідкісної інфекції була засвідчена у Нігерії. За інформацією Нігерійського центру з контролю за захворюваннями, наприкінці травня помер 40-річний пацієнт, який мав супутні захворювання та приймав імунодепресанти.

У Нігерії, де з початку року зафіксовано 21 випадок мавпячої віспи, всі вони були викликані менш хворобливим західноафриканським варіантом. Набагато небезпечнішим, з високим коефіцієнтом летальності є центральноафриканський варіант «родом» з басейну Конго, але він поки що в Нігерії не зареєстрований. І в усіх випадках вчені не зафіксували ні незвичайну передачу вірусу, ні змін у клінічних проявах.

Вірус віспи мавп поступово набирав обертів – ще за кілька років до пандемії ковіда вчених лякало зростання захворюваності

Щодо смертності від мавпячої віспи, за інформацією ВООЗ, летальним кінцем останнім часом закінчувалося від 3 до 6% випадків зараження. Віспа мавп вважається менш небезпечною, ніж натуральна віспа, і пацієнти, як правило, одужують за кілька днів. При цьому у разі зараження дітей західноафриканським варіантом ризики смерті підвищуються до 11%.

І поки що ніхто не може проаналізувати наслідки хвороби для здоров’я вагітних жінок, людей похилого віку, маленьких дітей, пацієнтів з ослабленим імунітетом. Хоча смерть хворого в Нігерії може бути підтвердженням цих побоювань.

Щеплення в Європі та випробування нової вакцини

У Європейському бюро ВООЗ вважають, що ситуація із захворюваністю на мавпячу віспу не вимагає проведення масової вакцинації. Але в такій ситуації краще «перебдіти», тому багато країн запасаються вакциною від звичайної віспи, ефективність якої проти мавпячої становить 85%. Зараз вона не розрахована на масове застосування і призначена для тих, хто контактував з хворим, або на тих, хто має в сім’ї зараженого.

Щоправда, у 2019 році для профілактики віспи мавп було схвалено нову дводозову вакцину на основі модифікованого вірусу коров’ячої віспи. Але доступ до неї поки що обмежений.

Тим часом, у Бельгії вже запроваджено тритижневий карантин для хворих, а в Німеччині він поширюється ще й на тих, хто контактував з хворим. У Великій Британії контактним особам рекомендується піти на карантин і зробити щеплення.

У Бельгії введено тритижневий карантин для хворих, а в Німеччині він поширюється ще й на тих, хто контактував з хворим. А у Франції вже й прищеплюють

А у Франції не лише радять, а й роблять: днями було вакциновано двох людей. За повідомленням французького видання Le Parisien, один із них – 30-річний парижанин, який контактував із першим пацієнтом з підтвердженим вірусом. Причому це був не сексуальний контакт, а спільне перебування у квартирі протягом кількох годин.

Беручи до уваги рекомендації ВООЗ вводити дві дози вакцини з інтервалом на місяць, Вище управління охорони здоров’я Франції зупинилося на схемі: дві або три дози (для людей з ослабленим імунітетом) з інтервалом 28 днів. В ідеалі щеплення проводиться протягом чотирьох днів і не пізніше 14 днів після контакту.

Не гаючи часу, фармацевтична компанія Moderna, відома тепер усім після вакцинальної кампанії проти коронавірусу, розпочала доклінічні випробування вакцини проти мавпячої віспи. Не вдаючись до подробиць, фармвиробник пояснив, що він ще у березні, тобто «до всього», оголосив про розширення програми боротьби з патогенами. Крім того, віспа мавп має глобальне значення для охорони здоров’я.

Нагадаємо, доклінічні випробування будь-якої вакцини проводяться без участі людей. На цьому етапі проводяться оцінки, які визначають, який антиген потрібно використовувати для виклику імунної реакції.

Літо та вечірки як фактори ризику для поширення заражень

Нинішній спалах вірусу віспи мавп відрізняє від попередніх той факт, що більшість виявлених хворих у Європі, Америці, Канаді та інших країнах – це бісексуальні чи гомосексуальні чоловіки.

– Це викликало питання, чи не став вірус заражати людей статевим шляхом – через сперму чи вагінальні виділення, – каже у лекції на своєму Youtube-каналі молекулярний біолог Ірина Якутенко. – Але незабаром стало ясно, що вірус не змінив шлях передачі, хоча в нас поки є тільки перші розшифровки геному. І в міру того, як ставало більше відомо про хворих, про те, де і як вони могли заразитися, стала вимальовуватися реальніша картина. У деяких країнах, наприклад, в Іспанії, Португалії, ці чоловіки самі прийшли до клінік сексуального здоров’я, що спеціалізуються на гомосексуалах, з підозрою на венеричне захворювання. Папули у них концентрувалися навколо геніталій, ануса та рота. Але аналізи показали віспу мавп. А в процесі опитування хворих з’ясувалося, що останнім часом у різних країнах проводилися сексуальні вечірки для ЛГБТ-спільноти, куди люди приїжджали з інших країн. І саме з цим пов’язано те, що первинний кластер ми бачимо у таких спільнотах.

Виходить, що за два роки ковіда світ забув про всі інші віруси, хоча вірус віспи мавп поступово набирав обертів – ще за кілька років до пандемії коронавірусу вчених лякало зростання захворюваності цією віспою. Але ковід закрив кордони, ніхто нікуди не літав, і вірус «притих», а коли обмеження було знято – люди «пішли у відрив». Вчені припускають, що хтось із відвідувачів подібних багатолюдних вечірок напередодні їздив до Західної Африки і заразився вірусом віспи мавп, на щастя, менш небезпечним, ніж центральноафриканський вірус. На вечірці, де учасники часто не обмежуються одним партнером, він заразив когось із них. Потім ці люди роз’їхалися по домівках і заразили вже когось із своїх партнерів.

На думку біолога, мабуть, цим пояснюється широка географія поширення. Зазвичай завжди всі зараження простежувалися до вихідного джерела в Африці, а зараз хворіють ті, хто ніколи там не був, і ніхто з їхніх близьких контактів також.

– Якщо згадати, як «запускався» ковід, однією з важливих подій для цього були лижні катання в Тіролі, коли на зимових канікулах там зібралося багато європейців, – нагадує Ірина Якутенко. – Тоді там під час вечірок, дискотек, посиденьок у барах заразилося багато людей, які потім привезли вірус до своїх країн. Мабуть, схожа історія відбувається і зараз, і справа зовсім не в новому способі поширення вірусу віспи мавп, а в тому, що сталося кілька подій для суперпоширення, коли одна людина заражає багатьох людей.

У переважної більшості щеплених однією або двома вакцинами від натуральної віспи зберігаються антитіла навіть через десятиліття

У Європейському бюро ВООЗ констатують: поки що не йдеться про закриття кордонів чи локдаун, але ніхто не знає, чи можливо буде повністю зупинити поширення вірусу. А літо з його туристичною активністю та безліччю масових заходів відкриває для інфекції неосяжні горизонти.

«Термін придатності» антитіл: чи захищені щеплені від натуральної віспи

Тривожить вчених і той факт, що останніми роками найбільша довжина ланцюжка передачі вірусу від людини до людини в одному співтоваристві збільшилася – з шести до дев’яти осіб. Передбачається, що причина цього у загальному зниженні імунітету після відміни вакцинації від натуральної віспи. І тоді незрозуміло, наскільки захищені щеплені від неї, тобто ті, хто встиг це зробити до 1980 року?

– Від вірусу натуральної віспи ми позбулися, прищепивши буквально всю планету, і оскільки людина була її єдиним господарем, вона зникла, – пояснює молекулярний біолог. – Але коли  ще вона була, вірус віспи мавп теж був присутній, просто його ніхто не помічав, бо «чорна» віспа набагато небезпечніша і важча хвороба. Коли ми перемогли віспу, зараження мавпячим вірусом теж не відбувалося, оскільки всі були вакциновані. Але народжувалися нові діти, яких не прищеплювали, вони не мали імунітету і почали заражатися вірусом віспи мавп.

Водночас ті, кого прищеплювали від натуральної віспи, вакцинувалися плюс-мінус півстоліття тому, і про які антитіла такого терміну давності може йтися? На початку 2000-х вчені провели дослідження, які з’ясували, наскільки великий цей захист. Виявилося, що у переважної більшості щеплених однією або двома вакцинами зберігаються антитіла, оскільки це були живі вакцини, після яких вірус, споріднений з віспою, розмножувався в організмі. Звідси і тяжка переносимість щеплень від віспи. При цьому імунна система надовго запам’ятовує, що вона знайома із цим вірусом. За словами біолога, настільки надовго, що антитіла можуть зберігатися навіть через 75 років.

– Але з історії з ковідом ми пам’ятаємо, що сама наявність антитіл – ще не захист, – попереджає Ірина Якутенко. – Нас цікавлять антитіла, що нейтралізують, які можуть самостійно знешкодити вірус, не дають йому заражати клітини. І тут у дослідженнях широкий розкид результатів. В одній роботі було показано, що у всіх людей з антитілами вони не мають активності, що нейтралізує, і не можуть знешкодити вірус. В іншому дослідженні нейтралізуючі антитіла було виявлено у 50%. Були й проміжні результати: деякі такі антитіла мають, деякі – ні.

Такі розбіжності вчені пояснюють тим, що для тесту на нейтралізацію потрібен вірус віспи, але з ним уже ніхто не працює, його просто немає. Тому для проведення досліджень брали схожі віруси, відповідно, і тести виходили не надто надійні. Що стосується вірусу віспи мавп, то з ним простіше, бо він є. І якщо зараз не вдасться зупинити спалах, вже скоро з’являться тести на нейтралізацію, які дозволять визначити, який захист у щеплених.

Поки що можна говорити лише про те, що у когось він згасає з часом, у когось зберігається на високому рівні, оскільки імунітет має ще й клітинні компоненти, що захищають щеплених від віспи мавп. І судячи зі статистики нинішніх випадків, у якій дуже мало щеплених від натуральної віспи, якийсь захист через десятиліття у власників «шрамику» на передпліччі все ж таки є.

ДОВІДКА КП

Вірус мавпячої віспи, відомий з кінця 1950-х років, вперше заразив людину 1970-го. Це споріднений вірус натуральної віспи, первинним резервуаром якого є африканські гризуни. Проте він може заражати й інші види, зокрема приматів та людини.

Кількість нових випадків зараження мавпою віспою з 70-х зростала дуже поступово, набравши швидкість до 90-х років ХХ століття. І зараз у ендемічних районах Африки реєструються тисячі випадків на рік. Наприклад, якщо у перше десятиліття 2000-х у Демократичній Республіці Конго щорічно фіксувалося близько 10 тисяч хворих, то з 2010 до 2020 року це число зросло практично вдвічі.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.