British bank notes in a string hammock collected to pay for a tropical holiday, against a backdrop of blue and turquoise sea and a tropical island with palm trees and white sands.

“Pandora papers” розкрили цілу мережу офшорних схем високопоставлених чиновників і політиків по всьому світу. В Україні фокус уваги сконцентрувався переважно на залучення в офшорний скандал президента Володимира Зеленського, проте український гарант не єдиний з голів країн, хто вважав за краще тримати свої гроші за кордоном. “Апостроф” з’ясовував, хто ще з лідерів іноземних держав потрапив в скандал з офшорами, хто і з якою метою використовує “Пандору”, і що загрожує любителям виводити капітал за тридев’ять морів?

Виводять всі

Згідно з розслідуванням Міжнародного консорціуму журналістських розслідувань (ICIJ), в якому взяли участь понад 650 журналістів, близько тридцяти діючих і колишніх глав держав, а також більше трьох сотень чиновників приховували і виводили свої кошти в офшори. На “дошці пошани” крім президента України Володимира Зеленського, опинилися й інші досить відомі персоналії.

Наприклад, згідно з інформацією “Pandora Papers”, сім’я президента Азербайджану Ільхама Алієва вважає за краще зберігати свої кошти в офшорах на Британських Віргінських островах. Саме там опинилися зареєстровані 84 компанії, які пов’язують з керівництвом цієї країни. Зокрема, мова йде про використання офшорів при купівлі нерухомості в найпрестижніших частинах Лондона, сумарна вартість якої в певний період досягала близько 700 мільйонів доларів. Втім, через падіння цін на нафту велику частку цієї власності довелося розпродати, і Алієвим лишилося задовольнятися скромними залишками нерухомості на суму 191 мільйон доларів.

“Все можуть королі!”, – ймовірно подумав Абдалла II, король Йорданії, і скористався офшором для покупки 14 будинків в США і Великій Британії загальною вартістю понад 106 мільйонів доларів. Втім, адвокати йорданської корони вже на всю відпрацьовують версію захисту, заявляючи, що більшість об’єктів, зазначених в “Pandora Papers”, взагалі не пов’язані з Абдаллою II. Так само захист короля наполягає на тому, що в опублікованих документах немає жодних доказів того, що монарх витрачав на купівлю нерухомості міжнародну фінансову допомогу Йорданії. Втім це може стати дуже сильним ударом по репутації йорданського монарха, враховуючи, що всього кілька місяців тому він був звинувачений своїм молодшим братом в корупції і некомпетентності, на що йорданському королю довелося відбиватися зустрічними звинуваченнями – вже в спробі державного перевороту.

Не тільки Сходом єдиним “ситі” офшорні компанії. З документів “Пандори” випливає, що прем’єр-міністр Чехії Андрій Бабіш ще в 2009 році зареєстрував на Британських Віргінських островах компанію “Blakey Finance Limited”, яка видала іншим компаніям кредит на суму в 15 мільйонів євро, на які, в результаті, Бабіш купив собі віллу на Лазурному березі Франції. Варто зазначити, що чеський прем’єр зареєстрував офшорну компанію ще до приходу в політику, будучи бізнесменом, і в своїх деклараціях вказував інформацію про свою нерухомість у Франції. Однак у своїх звітах до податкової він не згадував про офшор, як і не повідомляв звідки з’явилися ті самі 15 мільйонів доларів, аж до публікації “Pandora Papers”, а після заявив, що згадані кошти мають чеське походження, і всі податки за них сплачено. Після недавніх парламентських виборів в Чехії Бабіш втратить свою посаду. Зате у нього тепер буде багато часу, щоб довести свою чистоту і чесність.

Не захотів платити “зайві” гроші в державну казну і екс-прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер зі своєю дружиною. Журналісти викрили подружжя Блерів в ухиленні від сплати податків при покупці вікторіанського особняка в центрі Лондона вартістю в 9 мільйонів доларів. У випадку купівлі нерухомості безпосередньо, сім’я британського екс-прем’єр міністра заплатила б різного роду податків на суму 400 тисяч доларів. Однак замість цього сім’я Блерів придбала офшор на Британських Віргінських островах, який і володів будинком. Примітно, що раніше ця офшорна фірма належала чинному міністру туризму Бахрейну Зайєда бін Рашиду аль-Зайані. У відповідь на звинувачення, Черрі Блер вже заявила, що на подібній “схемі” покупки особняка наполягав продавець, а попереднього власника фірми Черрі не знала.

Одна з “веж” Кремля скористається “Пандори”?

Публікації “Pandora Papers” зачепили і Росію. Самого Володимира Путіна, звичайно, в новому офшорному розслідуванні немає, але ось особи з його найближчого оточення все ж присутні. Однак в російських ЗМІ особливо голосно звучить одне прізвище – генерального директора російського “Першого каналу” Костянтина Ернста, якого звинувачують в тому, що в 2014 році він через офшорні компанії без торгів купив у мерії Москви будівлі 39 кінотеатрів за 60 млрд рублів. Кінотеатри були продані за мінімальною, не ринковою ціною, з метою подальшого відкриття в них районних культурно-мистецьких центрів, але тепер на їх місці будуються торгові центри. Примітно, що гроші на це були надані кіпрським банком RCB Bank, де одним з основних акціонерів є російський державний банк ВТБ.

У вересні, за два тижні до публікації “Пандори”, в російських ЗМІ з’являється інформація про те, що Ернст покине “Перший канал”. Тоді це якісь джерела пояснювали, що відхід Костянтина Львовича може бути пов’язаний з фінансовими труднощами компанії, оскільки ще в 2018 році борги “Першого каналу” перевищили 20 млрд рублів – майже дві третини річної виручки. Ходили чутки що заміну Ернсту нібито слід чекати в січні. Але ось несподіванка – виходить “Pandora papers”, після якої прізвище Ернста рясніє в розслідуванні про офшори, в той час як на “Першому каналі” подібні дії неодноразово засуджували, оскільки “гроші повинні бути в країні і розвивати її економіку”. У чому ж проблема, і що пішло не так у Ернста, який 20 років обіймає посаду гендиректора “Першого каналу”? Щоб відповісти на це питання, потрібно розуміти, що Кремль не монолітний, а його “вежі” часто воюють між собою.

З 2018 року медійний напрям – і пропаганда, якою займається Ернст – остаточно перейшов під крило першого заступника керівника Адміністрації президента Російської Федерації Олексія Громова.

Важливо враховувати, що Громов до призначення на діючу посаду був прес-секретарем Путіна з 2000 по 2012 роки. Подейкують, що гендиректор “Першого каналу” перебуває в досить натягнутих відносинах з топ-чиновником Адміністрації Путіна.

Як розповіли “Апострофу” інформовані джерела в Москві, Громов цілеспрямовано тисне на Ернста, не даючи добро на держфінансування “Першого каналу”, списуючи все на збитковість і неефективність телеканалу.

Пояснюють цей конфлікт просто: Громов і Ернст представляють різні “вежі” Кремля. Якщо Громов представляє АП РФ, то Ернсту приписують близькість до ФСБ РФ. І тому вбити останній цвях в труну медійного оплоту від “фракції” ФСБ – для Громова завдання не тільки особисте, але й корпоративне. І “Pandora Papers” вочевидь є надто вдалим інструментом для того, щоб добити опонента.

Шукайте кому це вигідно

Навіщо в принципі потрібні хвилі подібних викриттів? Як зазначає засновник проекту “Наші гроші”, журналіст-розслідувач Юрій Ніколов, тут може бути відразу декілька причин – і політична таємниця серед них – не головна.

“Таким чином дискредитується низка цілком певних офшорних юрисдикцій: Кайманові острови, Віргінські острови, Панама тощо. Серед потенційних клієнтів, чи то пак тих же чиновників, політиків або босів мафії, створюється негативний імідж певним країнам, де вони б могли б тримати свої капітали. Адже головне для офшорів – це таємниця. А якщо ця головна функція порушується, то піде будь-який бос мафії або політик в цю офшорну юрисдикцію, якщо можливий витік інформації? Ні, звичайно”, – говорить “Апострофу” Юрій Ніколов.

Як зазначає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян, є об’єктивні причини не любити офшори.

“Існує три основні причини негативного ставлення до офшорів. Перша – це проблема чистоти активів. Друга – це спосіб виведення грошей: замість того, щоб платити податки в державну казну, представники бізнесу вважають за краще виводити ці гроші в офшори, показуючи державі, грубо кажучи, “дулю з маком”. Третя причина – тому що капітал в країні не затримується. Тобто в умовах України, наприклад, якій потрібні реінвестиції, додаткові інвестиції, розвиток бізнесу тощо, бізнес замість цього – особливо великий – воліє “вичавити всі соки”. Часто фінансово-промислові групи націлені на “доїння” ресурсної бази України, вони не націлені на те, щоб гроші залишалися в Україні, оберталися, створювали додаткові гроші. Замість цього просто – підприємство запрацювало – гроші вивели. Але коли-небудь, перепрошую за порівняння, “дійна корова здохне”. Тому є таке негативне ставлення до офшорів”, – пояснив експерт Єгор Киян.

Що ж стосується юридичної відповідальності, то, як розповів “Апострофу” заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України Володимир Василенко, то тут, швидше за все, ніхто не понесе покарання.

“Є певні країни, які взагалі не вимагають сплати податків для вкладників банків з будь-якої країни. І цим користуються: кошти, які заробляють у власній країні, перекидають на офшори з тим, щоб уникнути податків. Але вкладення в офшорні компанії не забороняються, в тому числі і українським законодавством. Забороняється і карається несплата податків у власній державі. Якщо буде доведено, що людина перевела гроші в офшори, але не заплатила податки, тоді її можна притягнути до відповідальності. Це вже залежить від ефективності діяльності правоохоронних органів, чи доведуть вони, що гроші, які сховали в офшорах, це гроші, з яких не були сплачені податки. Це з точки зору права національного та міжнародного. Ну а з точки зору моралі, то, звичайно, свідомий громадянин країни, хто б він не був, дрібний бізнесмен або олігарх, його моральний обов’язок – вкладати гроші в розвиток власної країни. І тут зазвичай питання – в моральному плані”, – зазначає заслужений юрист України Володимир Василенко.

Втім, подібного роду звинувачення у виведенні коштів матимуть політичні наслідки.

“Якщо на тому чи іншому політичному “бренді” з’являються такого роду звинувачення, нехай навіть не кримінальної чи фінансової властивості, то політична шкода вимірюється в процентних пунктах. Найчастіше можуть послідувати великі проблеми з податковою. Але це те, що стосується країн з високорозвиненою демократії” , – зауважив журналіст Юрій Ніколов.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.