Фото - Интернет

Попри шалений темп життя, брак часу, сил, емоцій та здоров’я, у сучасному світі успішні та реалізовані люди мають одну спільну життєву звичку: вони завжди знаходять час для того, аби почитати. Як свідчить одне із американських досліджень, усі талановиті, успішні, багаті та самореалізовані дуже полюбляють читати.

У експерименті науковців взяли участь 1200 впливових американців. Зокрема, стало відомо, що один із найбагатших підприємців Уоренн Баффет читає по 500 сторінок щодня (майже 80% часу доби він витрачає саме на читання), Білл Гейтс – 50 книг щороку (по одній в тиждень), Ілон Маск, відповідаючи на запитання “Як ви навчилися конструювати ракети”, відповів, що в цьому йому допомогло читання, а Марк Цукерберг розповів, що до 2015 року читав щодва тижні по книзі. Marionetki.net вирішили з’ясувати, що і скільки читають успішні українці – бізнесмени, політики, фінансисти, історики, письменники, артисти, громадські активісти.

Ігор Бігун, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху:

“За місяць читаю в середньому 2-3 книжки. На жаль, після закінчення університету часу на читання стало значно менше. У студентські часи читав десь по 4 книги на місяць. А 2013 року навіть був персональний рекорд – 73 книги за рік (тобто по 6 на місяць). Оскільки моя робота пов’язана з «перетравленням» великих масивів інформації, написанням чи редагуванням текстів, на читання суто для себе сил залишається вже досить мало.

Неважко здогадатися, що перевагу надаю книжкам про історію – як науковим, так і популярним. І тому, що сам дуже люблю цю тематику, і тому, що це потрібно для професійного розвитку. З одного боку, треба багато читати, щоб зібрати матеріал для своїх статей та інших досліджень з теми українського визвольного руху. З іншого, – щоб бути правдивим професіоналом, слід знати більше за власну сферу. Тому читаю також книжки з історії Української революції, різних вимірів Другої світової війни, Третього Рейху, СРСР, історії повсякдення, біографії історичних діячів тощо.

Крім того, не забуваю й про книжки з особистісного розвитку, популярну психологію та ін. Наприклад, для всіх, хто працює з нехудожніми текстами, сильно рекомендую книгу «Пиши, сокращай». З літератури про стосунки: Еріх Фромм «Мистецтво кохати» та Алан і Барбара Пізи «Мова взаємин: чоловік і жінка».

Розслабитися та збагатитися культурно допомагає художня література. Тут більше за все люблю соціальні та історичні романи, наукову фантастику, детективи. Серед найулюбленіших: Іван Багряний, Олесь Бердник, Юрій Винничук, Джордж Орвелл, Ернест Хемінгвей, Еріх-Марія Ремарк, Рей Бредбері.

З останнього мене найбільше вразив, мабуть, роман Стівена Кінга «Воно». Дивуюся, наскільки в автора багата фантазія, щоб таке вигадати. Книгу я прочитав після того, як подивився її останню екранізацію. І можу точно сказати, що книга значно страшніша”.

Фото – Ігор Бігун. Джерело – Радіо Свобода

Андрій Вигонюк, депутат Вінницької обласної ради ВО “Свобода”:

“У зв‘язку з професією лікаря я навіки зв‘язаний з науковою літературою. Проте завжди знаходжу час для сучасної української художньої та публіцистичної літератури. Кожна книга залишає свій неповторний відбиток. «Холодний яр» Юрія Горліс-Горського, «Ватра» Юрія Михальчишина сформували базові принципи державницького світогляду; в дитинстві перечитав всі книги Дереша; нещодавно приємно вразила збірка пов‘язаних історій «ДНК». Цікава праця кількох авторів пропонує оцінити вагу життя пересічної людини, незалежно від обставин”.

Фото – Андрій Вигонюк. Джерело – Фейсбук

Ярослава Руденко, заслужнена артистка України, солістка Національної філармонії та ансамблю Збройних сил України:

“Дуже люблю читати книги. Протягом місяця можу прочитати більше десяти. У нас в Україні багато талановитих людей, які вміло можуть написати гарну книгу і не одну. Зараз почала активно займатися написанням різного плану та спрямування книг молодь. Мені, як артистці, науковцю, дуже приємно, що підростаюче, молоде покоління правильно витрачає свій час та сили. Адже писемницька діяльність – це як гарний старт перед потужним злетом.

Особисто я не люблю читати з комп’ютера, чи різного виду гаджетів. Для мене приємно тримати в руках книгу. Це особлива енергетика, особливий стан.

Я вдома маю велику бібліотеку, у якій є і старовинні видання. Читаю різну літературу. Але перевагу віддаю художній. Також полюбляю читати поезію в оригіналі, оскільки вільно володію англійською та німецькою мовами. Зараз вивчаю італійську.

Окрім цього, багато часу приділяю вивченню творчості Раїси Кириченко. Планую цього року видати книгу про неї. Де буде представлена її автобіографія, спогади друзів, колег, ноти пісень та фото . Тому крайньою книгою, яку я прочитала – є книга про Раїсу Кириченко «Я – козачка твоя».

Фото – Ярослава Руденко. Джерело – Фейсбук

Вікторія Гранецька, українська письменниця-прозаїк, лауреатка літературної премії Коронація слова:

Складно сказати, cкільки книжок вдається прочитати за місяць, тому що в читанні ніколи не обмежую себе часовими відтинками. Коли працюю над власними творами, для читання інших майже не залишається місця, тож це може бути одна-дві книги на місяць у перервах між роботою. Щойно ж настає час для відпочинку, біжу до книгарні й повертаюся додому з торбою нових книг, ось тоді за місяць можу проковтнути хоч десять романів. Часто маю приємність читати рукописи, які надсилають інші автори для рецензування, а також працювати в журі літературних конкурсів. Приміром, минулого місяця в рамках конкурсу, присвяченого творчості Едгара По, від журналу «Стос» я за тиждень опрацювала понад 80 оповідань. У перерахунку на книжки це десь 4-5 доволі об’ємних збірок. Загалом читання для мене – інтуїтивний процес, у якому органічно поєднуються дозвілля та робота. Читаю як письменник – підсвідомо розбираючи текст на «запчастини» й аналізуючи, як працюють (чи не працюють) тут літературні прийоми та художні засоби.

Зазвичай читаю книги сучасних українських авторів – романи, оповідання, а віднедавна й поезію. Оскільки класика вже читана-перечитана, мені цікаво, як розвивається наша література в контексті теперішніх подій, адже ми живемо в унікальний час історичних змін, котрі диктують нові сюжети. Переконана, їх стане не на одне покоління українських письменників, однак наразі – слово за нами. У цьому розрізі мені дуже імпонують твори Маркіяна Камиша, Тараса Антиповича, Юлії Ілюхи, Олександри Іванюк, Олексія Жупанського, Влада Сорда (так, це мій чоловік, але тут він у списку «улюбленців» тому, що пише направду потужну прозу й поезію про війну на Донбасі). Час від часу читаю закордонних авторів, коли до рук потрапляють якісні переклади, та й цікаво, як зараз пишуть «там». От нещодавно перегорнула останню сторінку «Імперії ангелів» Вербера – після його «Танатонавтів» просто мусила дізнатися, чи втримається автор на такому ж високому рівні у продовженні історії. Не скажу, що розчарована, проте очікувалося більшого. А зараз розпочала «Моє каяття» знаного іспанського романіста Жауме Кабре. Книга йде повільно, позаяк текст густий, насичений і багатошаровий, така річ не прочитається водномить, без перерв на роздуми… Що ж, хотілося б і самій колись написати історичний роман такого ж рівня й масштабу.

Що стосується останніх прочитаних книг, то я досвідчений та вимогливий читач, проте мені щастить на книги, які вражають і запам’ятовуються. Свого часу такий вплив на мене справили неймовірні «Сто літ самотності» Маркеса, «Музей покинутих секретів» Забужко, «Тема для медитації» Кононовича. Серед нещодавно прочитаних хочу відзначити збірку віршів Євгенії Чуприної «У шубі на стиглому тілі». Давно мені не траплялося у поезії такого блискучого поєднання глибини й самоіронії, ліричності й епатажу, дошкульного реалізму та містичного позачасся. Це оголена, відверта і водночас дуже зріла, витримана поезія, котру хочеться розбирати на цитати й епіграфи: «Я гортатиму чужі смерті, немов календар, я буду своєю в кожній епосі…». Зрештою, ця книга нагадала мені, за що я люблю поетів”.

Фото – Вікторія Гранецька. Джерело – Фейсбук

Алла Власюк, фінансовий директор ПГ “Віойл”:

“За 2-3 місяці читаю приблизно одну книжку. Перевагу надаю бізнес–романам, оскільки це цікаво, спеціальній професійній літературі, тому що є потреба по роботі, та літературі на іноземній мові – намагаюся таким чином вивчити німецьку мову. Серед останніх прочитаних книг –  «Атлант розправив крила» та «Чорний Лебідь». Читала їх за рекомендаціями людей, що розуміються. Книги були дійсно корисними та цікавими”.

Фото – Алла Власюк. Джерело – Фейсбук

Геннадій Поліщук, фінансовий консультант, виконавчий директор бізнес-клубу MoneyFest:

“Зазвичай я читаю дві книги в місяць, одну по професійній тематиці – бізнес, інвестиції тощо, а іншу для того, щоб розгрузити голову чи отримати естетичну насолоду.

Наприклад у березні прочитав Олександра Висоцького «Обов»язки власника компанії» і «Теплі історії до кави» Надійки Гербіш. Раніше читав більше, але прийшов до висновку, що книгу потрібно відчути і прожити, тому зупинився саме на такому темпі читання.

З книг, які були прочитані останім часом, найбільше  сподобалась це – «Стартап: від нуля до одиниці» Пітера Тіля, який разом з Ілоном Маском створили PayPal. Ця книга для мене стала черговим свідченням того, що за кожним генієм-шоуменом має стояти спокійний сиcтематичний парнер. Саме таким є Пітер Тіль, і в свому творі він акуратно розкладає по поличкам філософію успішного стартапа. Серед основних вражень те, що, незважаючи на різницю в культурах, люди мають не тільки схожі мотиви та прагнення, а й обирають дуже подібні методи досягнення цілей.

Літом планую почитати щось зовсім незвичне, щоб спробувати відкрити у собі щось нове через призму книги. Читайте і живіть повноцінно!”.

Фото – Геннадій Поліщук. Джерело – Фейсбук

Людмила Станіславенко, депутатка вінницької обласної Ради. Голова комісії з питань освіти, культури, сім`ї, молоді, спорту, туризму та духовної спадщини. Засновниця БФ «Благодійний Фонд Людмили Станіславенко»:

“Кожен мій день розписаний по хвилинам, тому знайти час на те, аби прочитати певну книгу вистачає не завжди. Робота в депутатському корпусі та благодійна діяльність займає більшу частину мого життя, вихідні традиційно намагаюсь проводити з рідними. Проте щомісяця я читаю не менше двох книг. Іноді у дорозі замість музики слухаю аудіо книжки.

Мої вподобання доволі різноманітні, а бібліотека, незважаючи на відсутність вільного часу,  постійно збільшується. Для мене книга – це не лише робота над собою, а й спосіб відпочити. Віддаю перевагу духовній літературі, проте не рідше моя колекція поповнюється книгами з психології. Звичайно, поза моєю увагою не залишаються й класичні твори. Говорячи про авторів, чиї роботи я завершила читати, нещодавно можна відзначити Айну Ренд з неперевершеним романом «Атлант Розправив плечі», Пауло Коельо «Заїр», «Алхімік», Ірвіна Ялома «Брехун на кушетці», Януша Леона Вишневського – «Самотність в мережі», Фредеріка Бакмана «Друге життя Уве». Всі автори абсолютно різні, проте вони допомагають розвиватися й розуміти реалії сьогодення.

Щодо прочитаних книг, то мені важко виділити одну книгу, адже кожна з них унікальна. Одними з останніх прочитаних авторів став Ден Вальдшміт. «Вийди за межі. Забудь про успіх — стань видатним» суттєво відрізняється від інших. Її можна сприйняти, як особистий записник або ж щоденник із саморозвитку. Вона чітко структурована, а кожен із розділів завершується підсумками та практичними порадами. Інакше кажучи, це не зібрання практичних порад для досягнення «швидкого успіху». Це книга про роботу над собою: важку, сумлінну, а іноді можна сказати й екстремальну”.

Фото – Людмила Станіславенко. Джерело – Фейсбук

Діана Подолянчук, керівник студії танцю, психолог, аспірант, громадський діяч, засновник благодійних проектів, учасник ТВ-проектів на СТБ та Новому каналі:

“Читаю 2 книжки на місяць. А влітку – значно більше, так як є більше часу і можна ходити до бібліотеки. Книжки – моя любов! У мене навіть колись мотивація була – зробити у кімнаті ремонт, і перше, щоб там була книжкова шафа.

Мене цікавить мотиваційна та бізнес література, політична, психологічна та класична (обожнюю поезію) Наприклад, «Заразливий» – Йон Бреґер (про маркетинг нового покоління) , Євген Магда – «Шостий» (про майбутнього президента країни), збірник віршів Ліни Костенко.

Найбільше вразили з останніх прочитаних книжок – Айн Ренд «Атлант Розправив плечі». Книжки  були написані досить давно, але не загубили актуальності зараз. Події, які відбулись в тогочасній Америці – тісно переплітаються з психологічним кліматом нашої країни. Також сподобалася книжка «Хюґе» – як Жити добре по-данськи від Мік Вікінга. Тепла, щира книжка, яку приємно читати, закутавшись у ковдру”.

Фото – Діана Подолянчук. Джерело – Фейсбук

Станіслав Зозуля, політолог:

“Оскільки за роботою доводиться читати дуже багато періодичних видань, на книги, зазвичай, не вистачає не так багато часу, як хотілося би, хоча в день намагаюся виділяти щонайменше годину-дві для читання літератури. В місяць десь вдається прочитати не більше 4-5 книг.

Читаю я різнопланову літературу, при чому різних жанрів: від белетристики до наукової літератури. Від фентезі, романів, актуальних і модних книжних тенденцій до історичної та теоретичної літератури, яка дає змогу подивитися на сучасність ретроспективно. При чому читаю одночасно декілька книг, змінюючи жанри та таким чином даючи собі відпочинок. Але поряд із розважальною літературою завжди читаю хоча б одну книгу, яка є дотичним до мого покликання та професії, — це книги з політичної філософії, економіки чи психології. Особливою темою інтересу для мене є розвиток Австрійської економічної школи.

Книгою, що справила на мене найбільше враження, є біографія великого економіста та політичного філософа (до речі, уродженця міста Львова) Людвіга фон Мізеса “Останній лицар лібералізму”.

Фото – Станіслав Зозуля. Джерело – Фейсбук

Автор: Ірися Герцун

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.