Через війну забезпечення всього світу зерновими виявилося під загрозою. Україна, яка останніми роками входила до п’ятірки найбільших світових експортерів зернових, не може продавати зерно внаслідок блокування портів, а Росії неймовірно ускладнюють життя санкції. На тлі зростання цін через ситуацію, що склалася, врятувати світ від голоду збиралася Індія. І ось неприємний сюрприз: 14 травня в Індії вирішили не продавати пшеницю іншим країнам.

Що сьогодні відбувається на ринку зернових, чи вистачить нам запасів для внутрішнього споживання і чи не варто “притримати” зерно для себе?

Голод як зброя

Сьогодні можливості постачання українського зерна за кордон через порти повністю заблоковані російськими окупантами. За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, Україна зможе експортувати через ЄС без своїх морських портів максимум 1,5 млн тонн зернових на місяць, тоді як до війни могла і по 5 млн тонн.

Україна надавала до 50% пшениці для Всесвітньої продовольчої програми. І те, що ця частка поставок випадає, є катастрофою для світу, причому штучною.

Найбільшим експортером пшениці у світі є Росія, але наразі у неї інші проблеми – санкції. У таких умовах завалити увесь світ своєю пшеницею погрожувала Індія, але 14 травня країна вирішила відмовитися від продажу зерна за кордон. Ситуація навколо зернового питання почала розпалюватися.

Про те, що Росія намагається створити штучний голод у різних регіонах світу, днями заявив міністр сільського господарства ФРН Джем Оздемір.

“Це свідома стратегія Володимира Путіна, який використовує голод як зброю і в Україні, і за її межами”, – цитують Оздеміра ЗМІ.

Німецький урядовець нагадав, що Україна надавала до 50% пшениці для Всесвітньої продовольчої програми. І те, що ця частка постачання випадає, є для світу катастрофою, причому штучною.

«Рекордний урожай»

Сьогодні РФ заявляє про нібито «рекордні врожаї», але частина цього «врожаю» – це те, що росіяни вкрали в Україні.

Річ у тім, що частина українських елеваторів знаходяться на окупованих Росією територіях. Це зерно росіяни крадуть, вивозять до Криму, а звідти везуть на експорт у вигляді російського. За словами міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Сольського, окупанти вже відправили у напрямку Криму орієнтовно 400-500 тис. тонн зерна. Враховуючи, що тонна коштує 250–300 доларів, втрати українських аграріїв становлять щонайменше 125 млн доларів.

– Практично всі кораблі, які йдуть із зерном із Севастополя, це кораблі з краденим українським зерном, – зазначив Микола Сольський.

Нагадаємо, що 11 травня українське МЗС виступило із заявою.

«Російські окупанти вилучають українське зерно та спрямовують його на власне споживання або намагаються продати на міжнародних ринках, – йдеться у заяві. – Крадіжка харчових ресурсів із території незалежної суверенної держави є одним із проявів мародерства».

За даними українського МЗС, крадіжку Росією українського зерна підтверджують як численні свідчення українських аграріїв, так і документальні докази.

Окупанти незаконно вивозять з окупованих територій не лише сотні тисяч тонн зернових, але й десятки тисяч тонн соняшникової олії, сотні кілограмів овочів, вкрадену в аграріїв техніку.

Причому окупанти незаконно вивозять із тимчасово окупованих територій не лише сотні тисяч тонн зернових, але й десятки тисяч тонн соняшникової олії, сотні кілограмів овочів, а також вкрадену в аграріїв техніку.

Як стало відомо раніше, російське судно із вкраденим українським зерном 11 травня пришвартувалося у Сирії. Глава МЗС України Дмитро Кулеба різко відреагував на цю подію, наголосивши, що Росія є потрійним злочинцем. Вона розбомбила Сирію, окупувала частину України, а тепер продає украдене українське зерно у Сирію.

Нагадаємо, що раніше від купівлі викраденого зерна відмовилися Єгипет та Ліван.

Закордон нам допоможе?

На сьогодні у портах України заблоковано 80 кораблів – про це у недавньому інтерв’ю розповів співвласник порту ТІС Андрій Ставніцер. Частина цих кораблів порожні, частина – з вантажем. По суті, це кораблі-примари, які сьогодні не можуть вийти з України в Чорне море, зазначив спікер.

Тож головним запитанням «Як вивезти зерно з України?» наразі стурбований чи не увесь світ.

За словами Джема Оздеміра, Німеччина зробить усе можливе, щоб допомогти українським аграріям врятувати врожай та вивезти його залізницею, автомобільними дорогами, Дунаєм тощо.

Міністр закордонних справ Канади Мелані Джолі заявила, що готова направити судна до європейських портів для перевезення зерна, якщо постачання з України буде можливим.

Вивезти заблоковане в країні зерно через румунські порти Галац та Констанца планують допомогти Румунія та США. Це питання глава румунського МЗС Богдан Ауреску обговорив із держсекретарем США Ентоні Блінкеном.

Українські чиновники не лише не проти такої допомоги, але й самі активно вишукують альтернативні способи експорту врожаю – зокрема через порти країн Балтії. Там є потужні сучасні порти, які готові до роботи з українським зерном. Теоретично довезти українське зерно до балтійських портів можна через гумкоридори через Білорусь, але на практиці ніхто не може гарантувати безпеку такого переміщення, тож доводиться думати далі.

Тож чи є запаси?

За даними Єврокомісії, Україна – це понад половина світового ринку соняшникової олії. Але при цьому лише 10% світового ринку пшениці, 13% – ячменю, 15% – кукурудзи. Навіть якщо постачання з нашої країни скоротилося у 3-5 разів, судячи з цифр, це не повинно призвести до голоду. То чому ж у ООН ось уже кілька тижнів поспіль лякають світ глобальною продовольчою катастрофою?

Експерти пояснюють, що тут кілька несприятливих факторів наклалися один на один.

По-перше, проблеми з погодою, які почалися 2021-го і продовжилися 2022-го.

По-друге, енергетична криза, яка призвела до зростання цін на паливо та дефіциту добрив.

По-третє, накладені на РФ санкції через вторгнення до України.

У такій ситуації блокування українських портів хоч і не єдина причина кризи, але, безумовно, серйозно посилює проблеми.

Сьогодні йде своєрідний обмін: Україна отримує допомогу у вигляді зброї, а Європа – буферну зону та постачання продовольства до своїх країн.

І тут виникає резонне питання: якщо у світі справді все так погано з продовольством, може, і нам варто притримати своє зерно? Тим більше що злі язики стверджують: дворічний запас зерна в Україні є лише «на папері», а насправді у нас його впритул.

Експерти, опитані “КП в Україні”, ці чутки категорично спростовують.

Так, за словами заступника директора компанії ProAgro Марії Колесник, запасів зерна в Україні справді вистачить більш ніж на додатковий рік споживання.

Економіст Владислав Банков також упевнений, що сьогодні в Україні є надлишок зерна, який призвів до падіння внутрішніх цін, і восени, якщо не буде ескалації бойових дій, у нас також буде зайве зерно.

– Проблема в тому, що його треба десь зберігати, а буквально за місяць-півтора піде новий урожай, який теж необхідно кудись відвантажувати, – каже економіст. – І це на тлі логістичних труднощів та відсутності палива.

– Упевнений, що у зерносховищах України достатньо зерна як для внутрішнього споживання на поточний рік, так і для експорту, – погоджується аналітик компанії «Центр біржових технологій» Максим Орищак. – Ці запаси були сформовані заздалегідь, значні втрати по зерносховищах не озвучували. А інформацію про підірваний елеватор у Рубіжному не можна вважати тотальними втратами зерносховищ.

При цьому експерт не виключає, що, з огляду на блокування портів, чимало зерна можуть вивезти неофіційно залізницею або вантажними автомобілями, адже корупція в країні нікуди не поділася.

Аналітик Данило Монін вважає питання голоду у всьому світі надмірно політизованим.

– Україна виробляє у рази більше продовольства, ніж споживає, – каже Монін. – Частково воно може бути вивезене залізницею. Європа стурбована не голодом, а подальшим зростанням цін на продовольство. А голод загрожує лише бідним країнам, і знайти продовольство – це завдання їхніх урядів та їхніх бізнесів.

А навіщо нам цей експорт?

Незважаючи на те що українські експерти дуже скептично ставляться до прогнозів про голод, багато українців щиро не розуміють, навіщо нам за таких умов продавати зерно, тим більше з огляду на ще й логістичні труднощі. Може, хай полежить удома? Зайвим не буде…

Економісти пояснюють: сьогодні відбувається своєрідний обмін: Україна отримує допомогу у вигляді зброї, а Європа – буферну зону та постачання продовольства до своїх країн.

– У такій ситуації притримати зерно для внутрішнього споживання – не найкращий варіант, – каже Максим Орищак. – Виходить, “сам не гам й іншому не дам”.

Можливо, Росія домагається того, щоб «голодна Африка» рушила до Європи і у європейців виявилося своїх проблем по зав’язку.

Але ж зерносховища можуть знищити, і тоді зерно не дістанеться нікому. Тож найменше із двох лих – експортувати.

Марія Колесник у коментарі «КП в Україні» наголосила, що для нас гальмування експорту є критичним питанням. Причому як для виробників, яким потрібні гроші на посівну, так і для держави.

– Вважаю, що нам у жодному разі не можна гальмувати експорт нашого зерна, – зазначив Данило Монін. – Інакше курс 50 гривень за долар цілком може стати реальністю.

“Доступна невігластву тактика”

Залишається останнє запитання – навіщо РФ намагається створити штучний голод, про який говорив німецький міністр сільського господарства? Економісти кажуть, що логіку політичної доктрини такої країни, як РФ, зрозуміти важко, але версії можуть бути різними. Наприклад, мета може полягати у створенні максимально можливої кількості проблем усьому людству. Можливо, Росія добивається того, щоб «голодна Африка» рушила до Європи і у європейців виявилося своїх проблем по зав’язку. Не виключено, що мета – максимально розбалансувати ситуацію, а потім виступити в ролі «рятівника людства» – нехай навіть повірять у це лише всередині Росії.

– Для адекватної оцінки будь-яких процесів, до яких причетна РФ, потрібно виходити з того, що ми маємо справу з державою-терористом, – вважає економіст Олександр Гаврутенко. – Усі свої проблеми та комплекси ця країна вирішує за допомогою залякування, терору, агресії, шкідництва та капостей. Це єдино зрозуміла і доступна невігластву тактика – привернути увагу, підвищити свою значимість, змусити зважати на його думку.

На думку економіста, основна мета всіх цих дій – розбалансувати політичну, логістичну, енергетичну, продовольчу глобальні системи, а потім взамін на відновлення порядку вимагати для себе особливого статусу – як ключового геополітичного гравця, який визначає нові світові правила.

– Така тактика до певного часу працювала, але сьогодні у світі складається консенсус, де пріоритетом стає не миттєве усунення дисбалансів, а нейтралізація їхньої основної причини, – резюмував Гаврутенко. – Тому замість поступок на шантаж Росія отримає військову поразку в Україні, замість особливої ролі – повну міжнародну, політичну, економічну, культурну ізоляцію. Ціна цього може бути високою, можливо, якийсь час кризи посилюватимуться, у тому числі і продовольча, але цивілізований світ їх подолає. Шляхи та способи вирішення проблем будуть знайдені без участі та всупереч деструктивним діям Росії.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.