Державна медицина і приватні клініки готуються до процесу підписань декларацій між пацієнтами і лікарями, що стартує 1 квітня. Очікується, що зі створенням Національної служби здоров’я лікарі первинної ланки (сімейні лікарі, терапевти, педіатри) отримуватимуть зарплатню за новою схемою — відповідно до кількості пацієнтів, які підписали з ними договір. Як зміни сприймають лікарі на місцях — з’ясовував INSIDER
“Не розуміють, для чого їм комп’ютер, щоб лікувати”
“Коли сідаємо за комп’ютер, то перед тим завжди приймаємо валідол, ну або пару таблеток якогось заспокійливого під язик. Без цього — просто ніяк! Ми навіть уявити не могли, що у нас так багато лікарів сіли за комп’ютери буквально вперше у житті”, — так описують сімейні лікарі в регіонах процес опанування електронного реєстру пацієнтів.
В Україні поступово впроваджують електронні картки пацієнта, а інформація про стан здоров’я людини буде міститися в електронній системі. Для деяких лікарів, особливо старшого віку, це стало справжнім викликом. Характерно, що про особисті страхи лікарі погоджувалися говорити здебільшого анонімно. Розповісти про зміни, які вже відбулися, може мало хто, бо станом на березень більшість медичних закладів країни функціонують так само, як і раніше. Але страхи лишаються.
Багато лікарів скептично ставляться до змін і не можуть зрозуміти, як це — не заповнювати талончик чи не писати у щоденник, розповідає Юрій Сотничук, сімейний лікар міськрайонного центру первинної медико-санітарної допомоги міста Малин на Житомирщині.
“Міністерство хоче поміняти ручку на клавіатуру. Часто лікарі бояться вчитися й не розуміють, для чого їм комп’ютер, щоб лікувати. Заклади потребують справжніх змін згідно табеля оснащення. Аби не під акредитацію зносили на один день кардіографи, а щоб вони функціонували постійно”, — каже він.
У столичних медзакладах із освоєнням електронних баз прогнозовано менше проблем: тут не так багато лікарів бояться сісти за комп’ютер.
Поліклініка Подільського району, що на Мостицькій 9, однією із перших у Києві приєдналася до пілотного проекту по впровадженню електронної медичної системи. Це допомогло закладу освоїти нововведення одними з перших в країні, каже директор КНП “Консультативно-діагностичний центр” Подільського району Ігор Королик.
“Те, що будуть проходити інші, ми вже пройшли, — розповідає він. — Проходили “пілот” увесь минулий рік. Шишки набивали, але на сьогодні система працює, як годинник. Є електронний запис до кожного фахівця у дві зміни: з 8 ранку до 19 години. По всій установі діє вай-фай, як і у наших колег з поліклінік Подільського району — і на вулиці Волоській, і на проспекті Свободи”.
І справді здається, що запис до лікаря онлайн у цій поліклініці швидко став звичною справою: часом розклад лікаря саме за рахунок запису в інтернеті буває розпланований на тиждень уперед. Щоранку у реєстратурі лікарю дають список пацієнтів, що записалися заздалегідь. Тих, хто не прийшов на прийом, викреслюють, а дані про інших вносять у реєстр.
Конотопська центральна районна лікарня ім. Академіка Михайла Давидова (Сумська область) теж вже зареєстрована в електронній системі eHealth, каже головний лікар цього закладу Володимир Носач. За його словами, все, про що інформують у МОЗ, в Конотопі намагаються розповісти і пацієнтам. Для цього лікарі ходять на ефіри місцевого телебачення.
“В системі eHealth є вже всі наші лікарі. Тепер чекаємо, доки з 1 квітня почнуть реєструватись пацієнти”, — розповідає головний лікар.
“На наради по автономізації медзакладу не ходять”
Втім, значно більше побоювань у лікарів “первинки” пов’язані не так з освоєнням нових технологій, як із фінансами: протягом 2018 року вперше в Україні їх зарплатня поступово почне залежати від числа пацієнтів, яких вони лікують: базова ставка — 370 гривень на рік за одного пацієнта. Гроші будуть іти в ту лікарю, де працює лікар.
Сімейні лікарі з українських райцентрів розповідають: багато хто не хоче взагалі ніяких змін, а в багатьох містах рішення про автономізацію закладу далеко не завжди ставлять у пріоритетні завдання.
“У нас чекають, що настане якийсь хаос і некерованість, — зізнається сімейний лікар Олексій з Черкаської області. Просить не називати заклад, у якому працює. — Дехто буквально не спить ночами, бо думає, що не набере достатньо пацієнтів. Інші бояться, що пацієнтів буде забагато, і треба буде сидіти на роботі чи не цілодобово. Я на цьому закцентую: змін хочуть далеко не всі. На наради по автономізації медзакладу в міськраду не ходять, навіть коли запрошують. Думають, що якось обійдеться без них. Не лякає й той факт, що коли не приймати взагалі ніякого рішення, то з 2019 року фінансування закладів із держбюджету повністю припинять”.
Олексій переказує розмову із колегою.
 |
“Інший сімейний лікар мені каже: “З того, що я зрозумів, у нас зникне необхідність взагалі мати головного лікаря. Ніби й добре. Можна буде відкрити ФОП і вести практику. А що як лікар в цьому взагалі не розбирається? Чому він має ставати підприємцем, якщо цього не хоче? З іншого боку, можна об’єднатися з групою колег і робити все це спільно. Але як сьогодні ми об’єдналися, а завтра щось не поділили, то що робити? Поки відповідей на це нема. Нам у лікарню двічі на місяць приходить дайджест з Міністерства, але мені його читали не давали”.
Усвідомлюючи побоювання лікарів, у МОЗ провели кілька турів по Україні, в яких разом з лікарями обговорювали медреформу.
«Зрозуміло, що будь-які зміни викликають занепокоєння у лікарів та
місцевих громад, — коментує Олександр Ябчанка, речник МОЗ. — Ми не йдемо шляхом наказів згори — бо це не правильно: такі реформи будуть чужими для лікарів, пацієнтів і громад. Робимо зміни разом».
За результатами двох турів дуже багато нарікань від лікарів звучало стосовно того, що існує дуже багато паперової роботи, усіляких зайвих звітів і формулярів, які потрібно заповнювати від руки, каже він.
«Ми дослухалися до зауважень і зменшили звітність для лікарів первинної ланки. До речі, вчора набрав чинності наказ МОЗ про скасування низки первинних форм медичної документації. Тепер лікарі зможуть більше уваги приділяти пацієнтам замість того, щоб заповнювати облікові документи, які давно втратили свою актуальність. Багато інформації дублювалося через надмірну бюрократію. Тепер все інформація буде оброблятися в електронній системі eHealth», — додає Ябчанка.
Найближчим часом у МОЗ обіцяють запустити новий майданчик у соцмережах для комунікації між лікарями «первинки», що має допомогти з’ясувати багато важливих питань.
В перший рік лише третина українців підпише декларації
За оцінками МОЗу, в перший рік лише третина українців підпише декларації з сімейними лікарями, терапевтами і педіатрами. Сама ж оновлена галузь буде контролюватись Національною службою здоров’я України, тому ризик, що хтось може залишитись без лікаря та медичної допомоги, в Міністерстві відкидають.
Зарплатня протягом 2018 року буде змінюватись лише у лікарів “первинки” — терапевтів, сімейних лікарів, педіатрів. У спеціалізованих лікарів (наприклад, хірургів, неврологів) до 2020 року таких змін не очікують.
“Якихось змін у зарплатні лікарів цього року у нас точно не буде. Щось буде змінюватись тільки із 2020 року”, — підтверджує Ігор Королик, директор Консультативно-діагностичного центру Подільського району Києва.
Лікар і експерт РПР Євген Гончар нагадує: навіть коли пацієнти почнуть підписувати декларації з лікарями у квітні 2018-го, то кошти за надані послуги медичному закладу почнуть перераховувати їх закладу не раніше липня цього року.
“До липня має повноцінно запрацювати Національна служба здоров’я України, і лиш тоді почнуть проводити транзакції. Та й те — лише тим закладам, які стали автономними і уклали договір з НСЗУ. Це тривалий процес”, — каже він.
Сімейний лікар внаслідок змін отримуватиме щонайменше 18 тис. грн щомісяця, обіцяє в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Насправді ж прорахувати точну суму, якою буде зарплатня — зараз просто неможливо, каже Євген Гончар.
 |
| Супрун і Гройсман. Фото ZN.UA |
“Треба сідати з калькулятором і рахувати, але навіть тоді це будуть лише припущення. Умовно, лікар обслуговує 2 000 людей. 370 гривень на кожного пацієнта множимо на дві тисячі, виходить 740 тисяч гривень на рік. Віднімаємо видатки — витрати на комуналку, оренду, зарплатню медсестрам, витратні матеріали, податки та інше. Також значення має зміст трудового договору, який буде між лікарем та закладом. Тому для кожного випадку ці суми будуть різні”, — додає він.
“У квітні-травні запитів буде в кілька разів більше”
Підписати декларацію пацієнт може і з приватним сімейним лікарем, але для цього приватна клініка має підписати договір з НСЗУ. Більшість приватних клінік і без наказу Міністерства вже роками вносять у електронний реєстр дані про пацієнта, тому і вчитись опановувати бази даних в рамках медреформи у них необхідності практично не буде.
“Вже зараз бачимо, що до підписання договору саме із приватним лікарем є інтерес: з початку року до нас було кілька десятків запитів стосовно цього. І це при тому, що договори до 1 квітня ще не укладають. За всіма прогнозами, у квітні-травні таких запитів буде в кілька разів більше”, — коментує Максим Щербина, хірург, заступник головного лікаря МС “Добробут”.
Зазвичай у великих і багатопрофільних медичних мережах вже є замкнутий цикл надання медпослуг, тому пацієнту не доведеться їздити по різних спеціалістах в інші заклади, каже він.
“Такий підхід дозволяє приватним клінікам розраховувати на більшу кількість бажаючих підписати договір із працюючими у них лікарями загальної практики”, — пояснює Щербина.
“Ринкові механізми: немає пацієнтів — немає грошей”
Коли саме почнуться зміни в лікарнях на практиці — залежатиме від того, коли на місцевих рівнях приймуть рішення про автономізацію медзакладу, підтверджує експерт РПР Євген Гончар.
“Поки цього не зроблять, не автономізовані заклади до кінця цього року житимуть так само, як і жили раніше: без змін за рахунок субвенції. Але якщо не автономізувати їх до кінця 2018 року, з наступного 2019-го їх можуть повністю залишити без фінансування. Місцева влада навряд чи візьме фінансування на себе, бо це великі кошти. Та це й не дуже раціонально насправді. Автономізація медзакладів на місцях — це і є основний “стоп” у впровадженні медреформи. Чим раніше її проведуть, тим швидше заклади почнуть отримувати кошти”, — каже експерт.
“Зараз наша лікарня функціонує так само, як вчора, позавчора, і минулого року, — підтверджує Володимир Носач, головний лікар Конотопської ЦРЛ, — Поки ще фінансуємося із державного бюджету — субвенції первинної ланки. Зараз все залежить від сектору охорони здоров’я міськради: від них чекаємо утворення комунального некомерційного підприємства, щоб передати йому свою первинну ланку. Наскільки мені відомо, зараз у міськраді готується відповідний проект рішення”.
В той же час у Конотопі кажуть, що питання створення центру первинної медико-санітарної допомоги на обговорення поки навіть не виносили: до весни цього року цим просто не займалися.
«Днями саме збираємося проводити розширене засідання профільної депутатської комісії. Плануємо запросити лікарів. В діалозі хочемо викристалізувати проект рішення, який потім можна буде винести на розгляд найближчої сесії міськради, оскільки до 1 квітня треба хоча б формально закрити питання створення первинної ланки. У нас всі лікарі — професіонали, але у кожного своя думка. Треба знайти «золоту середину» і включити у процес лікарів “первинки” – тих, кого насамперед торкнуться зміни, — каже Анатолій Гричановський, голова постійної комісії Конотопської міської ради 7 скликання з питань охорони здоров’я, директор місцевої школи №12.
«Зараз важливо, щоб лікарі були хоча б не проти реформи. Всі зараз на розпутті, всі переживають. Змін ніби й хочуть, але побоюються», — додає він.
За словами Гричановського, у місті практично немає активістів і громадських організацій, які б звертали увагу на будь-які медичні питання і пришвидшували зміни – ні з боку лікарів, ні з боку пацієнтів.
«В цій галузі я нікого не бачу. Була дівчина, яка свого часу займалася питаннями доступу дитини до лікування препаратами, які не включені у деякі переліки МОЗу, та й про неї я останнім часом мало чув. А інших активістів як таких — немає. В силу обставин, які склалися в місті (через політичну кризу більшість важливих для життєдіяльності міста питань під час сесій міськради просто не розглядаються — ред.), повноцінного звіту про бюджет на 2017 рік не було, а бюджет на 2018-й навіть взагалі не прийнятий! На останній сесії розглянули лише з десяток питань, а треба — набагато більше», — констатує Гричановський.
Багато лікарів на місцях бояться й масового закриття лікарень: такі чутки ширяться серед медиків вже більше року. Євген Гончар до такої думки ставиться доволі скептично.
“Первинну ланку” точно не будуть масово закривати. Бо там, навпаки, лікарів дуже часто не вистачає. Як можна закрити те, де відчувається гостра нестача кадрів? А от по “вторинці” часто є перекоси. Коли, скажімо, гінекологів утричі більше, ніж треба. Але, так чи інакше, їх зміни цього року не торкнуться, а у подальшому питання доцільності функціонування деяких закладів буде вирішуватись ринковими механізмами: немає пацієнтів — немає грошей”, — коментує Гончар.
“Буде більша відповідальність лікаря за пацієнта”
У міськрайонному центрі первинної медико-санітарної допомоги міста Малин Житомирської області, де працює сімейний лікар Юрій Сотничук, впроваджувати зміни легше, бо у закладі почали осучаснюватись ще задовго до старту реформи, каже лікар.
“Наш головний лікар відразу після створення центру взяв курс на осучаснення: використання мультимедійних презентацій, інформатизація, навчання лікарів. Тому з усіма змінами нам простіше. Лікар звик працювати по наказу чи МОЗу чи департаменту. А тепер треба буде думати на місцях”, — нагадує він.
За його словами, багато лікарів досі не розуміють, шо таке телемедицина, розмова з пацієнтом по телефону чи скайпу.
“Але ми зайнялись цим ще раніше. Телемедицину впровадили, систему викликів на дім по телефону теж змінюємо. Моя особиста думка — ця реформа змінить медицину в кращий бік. Буде більша відповідальність лікаря за пацієнта і пацієнта перед лікарем. Працюєш — маєш гроші, не працюєш — стільки й маєш. Електронний документообіг зменшить дурну писанину, дописування до показника. Ця реформа, як і будь-яка, викликає острах, бо мало хто вірить у якісні зміни. Але все більше медперсоналу розуміє, що ці зміни незворотні. Закони прийняті, тому треба вчитися працювати в новій системі, а не “футболити” пацієнта”, — коментує Юрій Сотничук.
Джерело: Інсайдер
