Найавторитетніші представники національної інтелігенції оприлюднили відкритого листа до української влади, у якому б’ють на сполох
Останні дні навряд чи були найприємнішими для української влади та українських політиків. І тут треба згадати дві події, які не можна залишити поза уваги, пише газета «Експрес».
Перша — це вкрай різка оцінка дій української влади, яку дала, перебуваючи у Києві, президент Республіки Литва Даля Грибаускайте. Її можна звести до однієї лаконічної фрази: «Корупція української влади шкодить країні більше, ніж навіть агресія Росії». Оце заява! І пролунала вона з вуст завжди такої дипломатичної, так по-дружньому налаштованої, такої доброзичливої жінки, справжнього друга України. Нема сумніву, що це не була випадкова оцінка. Сказане, найімовірніше, слід трактувати як консолідовану оцінку наших західних партнерів, їхній погляд на те, як вони оцінюють українську владу.
А декілька днів перед тим справжнього ляпаса влада і політики дістали від впливової групи української інтелігенції — ініціативної групи «Першого грудня». У відкритому листі інтелектуали
б’ють на сполох, закликаючи українських політиків негайно зупинитися «Схаменіться, бо лихо вам буде!» — так закінчується цей лист, цей крик розпачу..
Нагадаємо, групу «Першого грудня» у часи стрімкого зміцнення режиму Януковича створили В’ячеслав Брюховецький, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Євген Захаров, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Володимир Горбулін, Семен Глузман, Євген Сверстюк та Богдан Гаврилишин.
У часи створення групи ці українські інтелігенти сміливо та відверто критикувала режим Януковича. Сьогодні ж їм болить, що роблять ті, хто прийшов йому на зміну, — Президент Порошенку, прем’єр Гройсман, правляча коаліція.
Ситуація неординарна, і ми вирішили докладніше розпитати учасників «Першого грудня, що їх спонукало написати відкритого листа до української влади та політиків. Поспілкувалися про це з Вадимом Скуратівським — професором, академіком Національної академії мистецтв, Євгеном
Захаровим, дисидентом радянських часів, головою правління Української Гельсінської спілки, та Володимиром Панченком, письменником, професором Києво-Могилянської академії.
— Чому звернулися до політиків з таким листом?
В. Панченко: — Тому що нині в Україні виникла драматична ситуація.
— Про що ще йдеться у вашому зверненнi?
Є. Захаров: — Ми б’ємо на сполох, що полiтичний клас перебуває в полонi корисливих або ж вузьких партiйних iнтересiв. Пам’ять про Майдан злодiйкуватi можновладцi розчинили у чварах i
корупцiйних комбiнацiях. Влада все ще, як i в найгiршi часи, залишається бiзнесом. Олiгархiчна система законсервувалася i чинить шалений спротив реформам. Так не може тривати вiчно. Надто велику цiну сплатили українцi за те, щоб жити по-людськи.
Ми просимо полiтикiв схаменутися! Разом з тим мусимо самi крок за крок змiнювати ситуацiю, хоч би як це було тяжко. Мусимо говорити, а не мовчати про всi зловживання.
В. Панченко: — Олiгархiчна система зумiла дуже швидко адаптуватися до нових умов пiсля Майдану. Вважаю, що найбiльше до цього доклався Президент Порошенко. Бо серед його основних передвиборних обiцянок було змiнити закон про вибори. Але вiн успiшно про це забув. Вiдтак останнi парламентськi вибори пройшли знову за старою системою, i в парламент прогнозовано пройшли 225 умовних мажоритарникiв-онищенкiв i новинських.
В. Скуратiвський: — Коли я бачу депутата, який з усiх сил нiбито воює з корупцiєю, i разом з тим дiзнаюся про його статки, менi стає просто незручно. Коли я бачу добродiя, який закликає штурмувати Нацбанк у зв’язку з нiбито нелояльною поведiнкою до українських громадян, i разом з тим знаю, що вiн має, примiром, власний лiтак, ну щось у цьому є чи не iдiотичне.
— Останнi рядки листа до полiтикiв закiнчуються рядками Т. Шевченка: «Схаменiться, будьте люде, бо лихо вам буде!» Як слiд трактувати цi рядки?
Є. Захаров: — Народне терпiння не безмежне. Янукович тiкав, бо боявся людського гнiву, невiдомо яких подiй можна чекати, якщо далi й далi доводити народ до вiдчаю.
В. Панченко: — Для вiдповiдальних полiтикiв найбiльше лихо, коли вони змушенi тiкати з країни. Також катастрофою для полiтикiв є повне полiтичне фiаско i втрата будь-якої полiтичної для себе перспективи. Наступне вже стосується нас усiх — це небезпека хаосу, втрати державного управлiння. Елементи хаосу пов’язую з тим, що нинi маємо дуже слабкi державнi iнституцiї. Можливо, це можна пояснити складним етапом реформування, але цей процес має бути продуманий, цiлеспрямований i небезмежний у часi.
Наведу приклад слабкостi такого державного iнституту, як правоохоронна система. Коли нещодавно обiкрали мого сусiда, то не було до кого звернутися. Тому що в полiцiї розвели руками,
мовляв, нема особового складу, у нас — суцiльнi вакансiї, нема експертiв, нема транспорту, нема грошей, узагалi нiчого нема.
В. Скуратiвський: — У своєму зверненнi ми звертаємо увагу на те, що iнколи треба глянути на себе очима ворогiв. Один iз них, «червоний Бонапарт» Лев Троцький, наприкiнцi 1919 року пояснював «агiтаторам-комунiстам на Українi», як вести пропагандистсько-пiдривну роботу, використовуючи «побутовi особливостi характеру українцiв». Вiн нагадував: «В українцях часом прокидається «страшний дух» — «вiльний дух запорiзького козацтва й гайдамакiв», який «кипить, бурлить, наче грiзний Днiпро на своїх порогах, i змушує українцiв творити чудеса хоробростi. Це той самий дух свободи, який давав українцям нелюдську силу протягом сотнi лiт, щоб воювати проти поневолювачiв: полякiв, росiян, татар i туркiв i здобувати над ними блискучi перемоги». Проте цi перемоги, вiв далi Троцький, завжди зводилися нанiвець, тому що українцям заважали «безмежна довiрливiсть i поступливiсть, а також брак усвiдомлення необхiдностi постiйної мiцної злютованостi всiх членiв держави не тiльки в час вiйни».
Тобто нашi вороги вiддавна знають, що нашою ахiллесовою п’ятою є саме брак внутрiшньої консолiдацiї народу. На жаль, iсторiя нiчого нас не навчила. Нинi дехто ладен нацiональною iдеєю зробити гасло: «Бий своїх, щоб чужi боялись!» Але «чужi» не бояться — вони тiльки тiшаться.
Якщо полiтики не схаменуться, можна чекати нового Майдану, нового соцiального вибуху. Я не певен, що саме нинi новий Майдан змiнить ситуацiю в країнi на краще. Але народ, доведений до вiдчаю, не думатиме, чи на часi це, наскiльки це буде ефективно. Його прорве — i все!
— Як же можна консолiдувати таке суспiльство нинi?
— Основний спосiб консолiдацiї суспiльства — це коли влада дбає про добробут свого народу, i тодi цей народ стане лояльним до цiєї влади.
