Там царь Кащей над златом чахнет;
Там русской дух… там Русью пахнет!
И там я был, и мед я пил;
У моря видел дуб зеленый;
Под ним сидел, и кот ученый
Одну я помню: сказку эту
Поведаю теперь я свету…
А. Пушкин
Під суцільний ажіотаж (чи, можливо, й непогана рекламна кампанія подіяла) ризикнула сходити на український мультфільм “Руслан і Людмила: Викрадена принцеса”. Адже стільки позитивних відгуків про вітчизняну анімацію давно не чула, і нарешті з’явився привід куди зводити дітлахів.
Квитки забрала останні. У кінотеатрі в залі були в основному дітлахи 3-5 років. Я вже подумки побоювалася, що посеред сеансу буде плач, капризи та істерики, словом, що такі маленькі діти навряд чи висидять. Однак мої негативні очікування виявилися марними: усі чемно додивилися кіно.
Поему зробили дитячішою
Ідея стрічки полягала в тому, аби поему Олександра Пушкіна впихнути у формат казки. Тому не можна сказати, що анімацію створили хоча б за мотивами твору класика. Але, мабуть, і не потрібно, оскільки оригінал поеми аж ніяк не для дітей п’яти років. Історію кохання Людмили та Руслана дещо спростили, звівши, прибравши так звані дорослі сцени, поетичні роздуми класика про особисте та трансформацію другорядних героїв. Натомість мультфільм поповнився новими казковими персонажами на кшталт синички, хом’ячка та кумедного літописця-Нестора.
Як вписалося “Слава Україні!” у пушкінський мультик
У мультфільмі купа пушкінських символів – це єдине що пов’язує історію Руслана і Людмили з оригіналом. Тут вам і дуб біля Лукомор”я знайдеться із золотим ланцюгом на ньому, і кіт учений – щоправда, в фільмі дещо агресивний і злий чарівник – Чорномор та полегла голова його брата. Не обійшлося і без Русі Київської, і князя Володимира. Автори “Викраденої принцеси” досить-таки вдало обіграли пушкінське “Там русской дух… там Русью пахнет!” – у мультфільмі чітко простежуються форма позитивної у нашому випадку пропаганди – коли Русь однозначно Київська, тобто українська. При чому територіально не забули і про Карпати, Одесу й Закарпаття. Хоча й якщо копнути глибше, то навряд чи на Русі була та сама Одеса-мама, а Карпатські гори в стрічці більше нагадали Альпи – занадто вже стрімкі й засніжені. У цьому політичному символізмі автори анімації трохи не побоялися деяких відвертих парадоксів – якщо уважно дивитися “Руслана та Людмилу”, поруч із однією зі скал біля погруддя Пушкіна можна прочитати “Слава Україні!”. З одного боку – це повна нісенітниця, оскільки на Русі точно ще так не казали, це вітання з’явилося в часи УНР, а потім вже часто використовувалося представниками УПА та ОУН. А з іншого боку, такий символізм, враховуючи російську агресію на території України, є все ж таки доречним, тому що на цьому починають виховуватися цілі покоління майбутніх українців. Заради справедливості відзначу, що у російських мультиках теж не гребують пропагандистськими прийомами. Згадаймо хоча б мультфільми про трьох богатирів, де поняття Київської Русі відверто спекулюють – “За Русь матушку” за “русских”. Саме на цьому ж у покоління росіян формується чітке уявлення про те, що Русь – російська, і аж ніяк не Київська.
Аналогічна ситуація із “Кобзарем”. Нестор цитує рядки Шевченка “Як умру, то поховайте” під час діалогу із зачарованим чарівником, другом Наїни. Однак комічного в цій ситуації було мало – радше, все нагадувало таке собі знущання над творчістю українського класика. Можливо, знову ж таки, хотіли зіграти на символізмі та контрасті “Україна-Росія”, апелюючи до того, що “Шевченко – живий” бодай в анімаційній репрезентації поеми російського Пушкіна.
Дубом біля Лукомор’я не переймалися
Дуб, що біля Лукомор’я, автори не обіграли. На жаль. Адже це чи не найяскравіший елемент поеми – тут стільки всього: і хатинка на курячих ніжках, і Баба Яга, і лісовик, і русалка на гілках сидить. Чомусь обмежилися тільки котом. Хоча й з оригінальної поеми зробили казку фантазії на дуба забракло. Не розумію чому, адже величезне старезне дерево – це портал в інший світ, це найпотужніший символ в історії про “Викрадену принцесу”, тому він і потребував би більшого. Натомість головним провідником у світ див стає Кіт – суперечливий персонаж. З одного боку, мудрий, а з іншого – агресивний злий звір, що роздере кого завгодно. Але він не позбавлений і слабкостей – суто котячих, коли хочеться погратися. З цим, власне, творці мультика не прогадали.
Пасажири із інших казок
Вдалою фішкою стали герої із інших фольклорних історій. Царівна Жаба з однойменної казки ефектно вписалася в містичне болото, знайшовши собі нареченого в особі одного із трьох лицарів, котрі теж боролися за серце Людмили. Жаба – то чудове рішення, адже дітлахам цей герой знайомий, а в історії про “Викрадену принцесу” вона зіграла комічну роль.
Троєщина та казкові гопники
У стрічці можна помітити купу й сучасних символів. Як-от, наприклад, легендарний район української столиці Троєщина. Один із посіпак – казковий гопник, хвалився, що придбав зброю на тому ж самому троєщинському ринку. Я як колишня жителька цього району жарт оцінила, однак чи зрозуміли його інші глядачі? Мені здається Троєщина – це суто київський символ і відповідно всі троєщинські жарти як ніхто зрозуміють в більшості своїй кияни. Але за озвучку гопників – творцям п’ятірка. Володимир Усик та Василь Вірастюк, попри брак акторського досвіду, впоралися на відмінно, органічно передавши характери героїв.
Здоровий спосіб життя та…реклама
Не обійшлося й без реклами. Коли в Руслана князь запитував куди ділася Людмила він зопалу сказав, що вона у “Срібній країні” – такий собі рекламний хід на пісню гурту “Время и стекло”. Однак діти та й дорослі цей рекламний прихований хід не зрозуміли.
Здоровий спосіб життя чи то схуднення серед дівчат теж мало місце в мультику. Сердиті і підступні тістечка боролися з принцесою на вимогу Чорномора. Автори успішно використали боротьбу із зайвими кілокалоріями – принаймні дорослі матусі це гідно оцінили та і діти не залишилися осторонь. Така собі прихована пропаганда здорового способу життя та стрункості.
Руслан: із грязі в князі
Що стосується головних героїв, то Руслан на відміну від версії Олександра Пушкіна в анімації був представлений як звичайнісінький хлопець з вулиці – вуличний актор-трубадур, іншими словами невдаха, котрий не вартий руки княжни. Однак йому довелося пережити серйозну трансформацію із грязі в князі – наприкінці мультфільму Руслан стає справжній лицарем, який героїчно здолав Чорномора та його злі чари. Непоганий контраст – гідний приклад для наслідування, який можна показувати дітлахам у виховних цілях. Тобто по суті це означає, що попри соціальний стан та поведінку – перед вам усі двері відкриті, було б тільки бажання і наснага йти до мети.
Скопіювали героїв Діснея
Візуально головний герой (мабуть, з легкої руки мультиплікаторів) дуже схожий на типового діснеївського принца. Чоловіки-герої в американських культових мультфільмах зазвичай на одне обличчя – різняться хіба що бородами, кольором очей та волосся. Те ж саме стосується і Людмили – багато хто із критиків стрічки підмітив, що вона нагадує Анну із відомого мультику Діснея “Крижане серце”. І справді є така схожість – і очі великі, і поведінка схожа і колір волосся. І дійсно героїні таких різних стрічок дуже схожі:
Однак попри критику, якщо вже копіювати – то тільки еталонні взірці. Тут творці “Викраденої принцеси” не прогадали: копія вийшла вдалою.
Людмила не схожа на традиційну принцесу
Щодо характеру закоханої княжни то сценаристи підкреслили її підліткову войовничість і протести проти уставу батьківського дому. Принцеса постає перед нами в образі дівчини-бунтарки, категоричної, сміливої і дещо неврівноваженої. Це якраз той сучасний відхід від усталеного образу принцес, коли відповідно до казкових сценаріїв дівчина повинна бути тендітною, ніжною, спокійною і безініціативною в тому контексті, що просто має чекати на вирішення своєї долі. Натомість в українській версії пушкінської поеми Людмила не сидить склавши руки – вона йде на суперечки з батьком, втікає з дому, навіть у замку Чономора вона не забуває про свої хлопчачі витівки, що власне згодом і рятує їй життя та честь.
Озвучка більше нагадує рекламний хід
Окремо варто відзначити озвучку головних героїв. Як відомо голосом Руслана говорить відомий виконавець із гурту “Время и стекло” “Позитив” (Олексій Завгородній), а Людмили – Надія Дорофеєва. І хоча діти обожнюють цей дует, як на мене, принцеса занадто пищала. Ну не зовсім органічно вписався голос Дорофеєвої в образ Людмили. Мабуть, доречніше, щоби її озвучила професійна актриса. Те ж саме стосується і лицаря – голос Позитива занадто спростив його, не було чутно тієї самої чоловічої харизми. Мабуть, краще б вже Руслана озвучив Олег Винник. Хоча й, можливо, це справа смаку. Що стосується інших персонажів, яких озвучили Сергій Притула – Нестор Літописець, Князь – Микола Боклан, Кіт – Юрій Горбунов, Наїна – Маша Єфросініна, Голова — Монатік та інші зіркові персони – тут, на щастя, вухо нічого не різало.
Секрети другорядних персонажів
Ще одним із ходів американських ходів, який використали українські мультиплікатори стало використання характерних другорядних персонажів. Такими стали Синичка Юлька Межигірська та Хом’як Вінницький як вже було вище зазначено. Це традиційне ноу-хау надало мультфільму більше інтерактивності і динаміки, адже другорядні герої стали не тільки родзинкою, а й самостійною силою, завдяки якій вирішувалося чимало драматургічних елементів, котрі вв’язали в одне ціле всю історію осучасненої “Викраденої принцеси”. Щоправда, синичка та хом’ячок реплік були позбавлені, однак це, на мою думку, аж ніяк не повпливало на репрезентацію їхніх характерних рис. А от повні імена героїв як на мене дещо заполітизовані – їхня суть як політичних акторів не була розкритою. Чи то був просто тонкий натяк на теперішніх електоральних лідерів на українській політичній арені?
Чорномор лишився без дружка
А от негативного персонажа Чорномора чомусь позбавили дружка на кшталт, якого мали всі відьми та чаклунки Діснея, як-от наприклад відьма з “Русалоньки” Урсула мала двох вугрів-близнюків, а чаклунка із казки “Спляча красуня” – ворона. Злий чаклун Пушкіна, на жаль, був позбавлений постійного антагоністичного другорядного персонажа. Творці “Принцеси” обійшлися лише злими тістечками, однак їхня роль була епізодичною.
Загалом же незважаючи на суттєві недопрацювання, епікфейли та суто суб’єктивні недоліки дитяча аудиторія від “Викраденої принцеси” залишилася у щирому захваті. Власне із цим її творці потрапили точно у ціль.
Нагадаємо, мультфільм “Викрадена принцеса” був знятий минулого року. Режисер – Олег Маломуж. Бюджет стрічки складає понад 95 мільйонів гривень. Анімаційний фільм був частково профінасований Держкіно в розмірі – 19 мільйонів гривень. Прем’єра відбулася 7 березня цьогоріч.
Автор: Ірися Герцун
