«Росія створює три нові дивізії — дві в Західному військовому окрузі, одну — в Південному. Кожна дивізія — приблизно 10 тисяч осіб»
Повномасштабна війна з Росією невідворотна. Такий тривожний прогноз у цими днями зробив радник Президента, директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік Володимир Горбулін, пише газета «Експрес».
Він виклав публічно цілий ряд аргументи, які, на його думку, свідчать про далекосяжні плани Путіна.
Перш за все Горбулін звертає увагу на небезпечну ситуацію біля наших кордонів. У Білгородській області Росія будує нову (всього за 25 км від українського кордону) і відновлює стару радянську військові бази. У Ростовській області розгорнула нову мотострілецьку дивізію чисельністю близько 10 тисяч осіб, а в Брянську область перекинула 28-му окрему мотострілецьку бригаду разом з технікою та озброєнням. Під потреби нових підрозділів тільки на цій ділянці вже відводять приблизно 142 гектари.
Загалом, зазначає академік, Росія створює три нові дивізії — дві в Західному військовому окрузі, одну — в Південному. Кожна дивізія — приблизно 10 тисяч осіб. Крім того, посилюється військове угруповання в Криму. Торік Росія поповнила Чорноморський флот більш ніж 200 одиницями нової військової техніки. Флоту передано понад 30 літальних апаратів, зокрема сучасні багатоцільові винищувачі Су-30СМ, а частинам берегових військ — 140 одиниць новітньої автобронетанкової техніки. “Усе це нагромадження сил не може тривати нескінченно, — робить висновок Володимир Горбулін, — надто з огляду на ослаблення східного кордону РФ (частина військ у Західний військовий округ перекидають звідти)… Треба визнати реальність війни й готуватися до неї повноцінно”.
Цікаво, що вголос про плани подальшого захоплення територій говорить і російський політик, лідер Ліберально-демократичної партії Росії Володимир Жириновський. На парламентські вибори його політсила йде із закликами: «Повернути кордони СРСР!», «Вставай, велика Росіє!» Такі гасла Жириновський пояснює тим, що, на його думку, мільйони росіян були вигнані із Середньої Азії, Кавказу, України та Прибалтики… Жириновського всі звикли вважати таким собі політичним шоуменом і його заяв серйозно не сприймають. А дарма: про потребу негайно відторгнути від України Крим лідер ЛДПР єдиний публічно заявив у лютому 2014-го — за лічені тижні до того, як це сталося…
Чи справді небезпека повномасштабного наступу Росії на Україну вже на порозі? Чи не згущує барв відомий академік Горбулін у якихсь політичних цілях?
Чи наважиться Путін віддати команду? Обговорюємо це з конфліктологом-міжнародником, капітаном І рангу у відставці Григорієм Перепелицею та політологом Костянтином Матвієнком.
— Чи має рацію Володимир Горбулін, кажучи про невідворотність великої війни з Росією вже найближчим часом?
Г. Перепелиця: — Прогнози Володимира Горбуліна (нагадаю, колись він описував прогностичні сценарії щодо розвитку подій на Донбасі в книзі “Україна і Росія: дев’ятий вал чи китайська стіна”) зазвичай справджуються. Він — досвідчена та поінформована людина, все життя присвятив питанням національної безпеки. Його судженням потрібно довіряти, вони обгрунтовані.
Горбулін пояснює, що скупчення значної маси військовослужбовців і військової техніки на кордонах із Україною, — це не просто гра м’язами. Це дуже недешеві «ігри». До них вдаються лише тоді, коли є намір використати накопичені сили за прямим призначенням. Я також вважаю, що на Донбасі війна не закінчиться. Тилові бази зводять не на день і не на два. Вони мають забезпечити наступ військ й утримання захоплених територій. Урешті-решт, Росія будує нові військові бази не лише на межі з Україною, а й у Білорусі.
К. Матвієнко: — Багато в чому Горбулін має рацію. Те, що Україна оточена російськими військовими базами, що змінився кадровий склад ворожих підрозділів, що з’явилося модернізоване військове обладнання й озброєння на кордонах із Україною та в окупованому Криму, можна вважати симптомами війни. Але це може бути і гра м’язами задля примушення Києва виконувати бажання Москви…
— За яких конкретно обставин конфлікт на Донбасі може швидко перерости у велику війну?
К. Матвієнко: — Війна розпочнеться в тому разі, якщо Путін вирішить, що він у глухому куті й буде змушений цією війною перекривати складну ситуацію всередині країни, передусім через соціально-економічну кризу. Якщо в Росії справді дзьобне смажений півень, повномасштабна війна буде можливою.
Також Путін вможе вдатися до агресії і задля задоволення свого геополітичного его, задля бажання продемонструвати всьому світові, що Росія є наддержавою. Найголовніше, що російський народ такі дії толерує, більшість росіян є прихильниками такої політики президента.
Г. Перепелиця: — Росія готується насправді до глобальної війни, до світової війни зі Заходом. Характер її з боку Росії буде наступальним, загарбницьким. Війна, яку розв’язав Путін 2014 року, була спрямована не просто проти України, а для повернення Росії в Європу, для повернення їй статусу світової держави — такого, який мав Радянський Союз. Бути світовою державою, в російському розумінні, — вийти на першу — другу сходинку, на місце поруч зі США. Тобто головна мета Кремля — досягти управління світовими процесами. Економічно Росія не може цього зробити, як не міг це зробити Радянський Союз. Тому вона йде до мети воєнним шляхом.
Якщо виникне велика війна, Україна опиниться в її епіцентрі. Першим буде захоплений стратегічний плацдарм, яким є наша територія, — плацдарм для подальшого наступу на Захід. Усе вказує на те, що підготовка до такої війни триває. Це буде розгортання масштабного фронту на декількох стратегічних напрямках. Не випадково росіяни будують бази в Білорусі, посилюють Балтійський, Чорноморський флот і так далі.
— Чи вистачить Росії сил на масштабний наступ?
Г. Перепелиця: – Росія значно посилила свою військову міць, модернізовує свою армію. У них армія періоду Чечні вже перебуває у війні. На відміну від сил НАТО, які переважно займаються миротворчими операціями, за винятком, звичайно, американських Збройних сил, які вели війни в Іраку та Афганістані, частково задіяні в Сирії.
Позицію Заходу послаблюють такі явища, як вихід Британії з ЄС, як заяви європейських країн про скасування санкцій проти Росії, як відмова країн НАТО Болгарії і Туреччині приєднуватися до групи сил альянсу в Чорному морі. А це посилює віру Путіна в тому, що він виграє цю війну. Безумовно, сам він такої війни, як Друга світова, не бажає. І не має для цього достатньо ресурсів. Але він вірить у гітлерівський блеф — у те, що без особливих зусиль можна завоювати Центральну і Західну Європу, якщо шокувати Захід своїм нахрапом. Він бачить слабкість та брак політичної волі до спротиву з боку західних лідерів, які намагаються, як і перед Другою світовою війною, умиротворити агресора.
— То ви, як і Горбулін, впевнені, що у, здавалось би, несусвітніх заявах Жириновського, криються реальні наміри Росії?
К. Матвієнко: — Жириновський говорить те, що хоче чути виборець Путіна, який за нього голосує. І судячи з того, що Жириновський завжди присутній у Державній думі, значна частина росіян міркує саме так. Слова Жириновського — це лише підтвердження того, що російський народ поділяє прагнення Путіна.
Г. Перепелиця: — Путін давно реалізує те, що говорить Жириновський. Ми це бачимо протягом останніх п’ятнадцяти років — на прикладі Грузії, Криму та інших кремлівських зазіхань. Жириновський відіграє функцію політичного квакера, який озвучує реальні плани Кремля. Він говорить нібито про щось фантазійне (так звикли сприймати його заяви), а потім виявляється, що це реальні плани Росії.
Для Росії перший етап у відновленні світової держави — це повернути кордони колишнього СРСР. І тут Україна, безумовно, відіграє ключову роль. Вона нині є найбільшим опонентом Росії на пострадянському просторі та альтернативою у сенсі зовнішньої політики, демократичного ладу в країні. Тому головний удар буде спрямований саме на Україну. А потім — на решту колишніх республік, які, як вважає Росія, добровільно-примусово мають увійти до її складу.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
