Десь з 21 на 22 лютого Янукович тікає з Києва. Разом з ним втікає весь склад Кабміну, керівники силових відомств. Схожа ситуація була в багатьох регіонах. В цих умовах єдиним легітимним органом залишилась Верховна Рада, пише УП.
Янукович зібрав речі і зник в невідомому напрямку. Ні в АП, ні в інших органах не було інформації, де він. Після того, як мене обрали головою Верховної Ради мені телефонували цілодобово. Ніхто з оточення Януковича, ні він сам не робили спроб зв’язатися зі мною.
Треба було дуже швидко діяти, бо вся система управління була заблокована. У казні не було грошей…
У нас були дані, що Янукович з території Харківської області спробує перетнути кордон і втекти в Росію.
Щоб не допустити зникнення важливої документації та керівників силових відомств, які могли бути з Януковичем, я звернувся до Прикордонної служби з тим, щоб вони не давали дозволу вертольоту Януковича перетинати кордон.
Наказів чи розпоряджень збивати гелікоптер Януковича я не надавав.
Я думав, що зможу переконати Януковича написати заяву про відставку.
Але Аваков і Наливайченко, які тоді ще бул
и депутатами, не змогли знайти Януковича. У них були дані, що він ховається на території російської військової бази (у Криму). Разом із тим десятком людей, які з ними були, вони б військову базу не взяли, тому повернулись до Києва.
Своєю втечею Янукович перший порушив угоду, підписану з опозицією. Там першим пунктом було записано повернення конституції 2004 року. Рада за це проголосувала, але Янукович втік з Києва. Після цього виконувати угоду з ним не мало сенсу…
Я не давав команду нікому ліквідовувати, чи стріляти, чи ще щось робити, що загрожувало життю Януковича. Нехай хоч одна людина скаже, що я такий наказ давав.
Такого ніколи не було і не могло бути. Більше того, дуже важливо було, щоб Янукович був живий і в Україні.
Важливо було, щоб він добровільно написав заяву про складання посади і спокійно сидів на лаві підсудних.
Про окупацію Криму
Будь-який професіонал скаже, що таку операцію як окупація Криму треба готувати заздалегідь. Це почалось навіть не 20 лютого, як викарбувано на медалі, яку Путін видав аргесорам.
У 2013 році відбувались військові навчання російських військ у Булорусі «Захід-2013». Завдання тих навчань було таке: якась дружня держава звертається до Росії з проханням відновити конституційний лад і побороти терористичні групи. Тобто вони розуміли, що режим Януковича може впасти.
20 лютого 2014 року почалась прихована частина операції Росії. Вони тихо брали під контроль об’єкти критично інфраструктури і будували свою «владну вертикаль». 27 лютого почалась відкрита стадія вторгнення, коли захопили будівлі. Почали неприкрито перекидати військові сили для встановлення контролю над АР Крим.
Велика частина керівництва українських Збройних сил у Криму уже була завербована і вони почали масово переходити на бік РФ.
27 лютого в Україні ще не було виконавчої влади. Це була найбільша проблема, бо без уряду і керівництва силових структур вживати ефективні заходи було неможливо. Тому головна задача для мене було створення нової коаліції і формування уряду.
Але коли вранці того дня мені повідомили, що спецназ РФ захопив парламент і Кабмін Криму, я одразу дав наказ Внутрішнім військам оточити будівлі і підготувати операції по їх звільненню. Але за кілька годин мені повідомили, що вони змогли лише очепити будівлі, але деблокувати їх не змогли і розійшлись. Фактично, виконувати наказ не було кому.
Про перше засідання РНБО
28 лютого, під час першого засідання РНБО, міністр оборони Тенюх доповів, що у зв’язку з руйнуванням Збройних сил, є можливість зібрати не більше 5 тисяч військових, приблизно дві батальйонно-тактичних групи та ще кілька з’єднань. Це був весь резерв.
Але головна проблема, яку викрили на тому засіданні, була інформація про підготовку вторгнення на материкову частину України. Військові говорили, що може бути задіяно проти України до 200 тисяч військових, танків і решти.
РНБО прийняла рішення за моєю ініціативою про перекидання військ з Заходу на Схід і Північ, щоб захистити найбільш небезпечні напрямки вторгнення: київський, сумський, харківський, донецький тощо.
Розуміючи, що такий резерв не можливо застосувати для захисту країни, 28 лютого, на тому ж засіданні РНБО було ухвалено рішення про початок мобілізації.
Але зразу виникала проблема. Ми не могли розпочати мобілізацію одразу, бо була знищена система військкоматів. Міноборони не було готове, бо не було зброї, форми, чим харчувати.
РНБО прийняло низку заходів для убезпечення Криму. Враховуючи невеликий потенціал сил у Криму, ми надали наказ забезпечити охорону і оборону всіх місць дислокації, кораблів, арсеналів. 28 в дорученні РНБО було записано, у тому числі, захищати місця дислокації зі зброєю.
Була тотальна зрада. Але ті військові, які залишись вірними присязі і протримались фактично місяць, вони дали можливість нам підготуватись до оборони на Півдні і Сході та зірвати плани РФ просуватись нашою країною без опору.
Були проведені навчання, в тому числі «Весняна злива», і ми під їхнім прикриттям перекидали великі сили Збройних сил на найнебезпечніші напрямки.
Про погрози Наришкіна
Під час засідання РНБО 28 лютого мені повідомили, що телефонує голова Держдуми Наришкін.
Він повідомив, що РФ визнає мене як легітимного голову Верховної Ради, але принципово не визнає мої повноваження як виконувача обов’язків президента. Вони підкреслили, що легітимним президентом вони вважають Януковича і від нього готові сприймати будь-яку інформацію і мати сполучення з Україною.
Наришкін почав погрожувати, що якщо загинуть російськомовні люди, громадяни чи військові, вони мають потенціал, який здатний знищити і нову українську владу. Фактично йшлося про вторгнення з боку РФ.
Я тоді сказав Наришкіну, що вони порушують всі міжнародні угоди, не мають жодних підстав для перебування російських військових на території України. Він відповів, що «будуть і політичні, і юридичні підстави». Він мав на увазі, що наступного дня російський парламент дасть дозвіл Путіну вводити війська в Україну, а політичні підстави, безумно – звернення Януковича про введення таких військ.
У нас зараз дуже багато «героїв» розповідають побрехеньки про те, як вони хотіли когось «рятувати». Хочу проінформувати, що, на привеликий жаль, пан Замана дезінформував.
Ніяких пропозицій до мене особисто не надходило. Ніяких доповідних, рапортів тощо. Це можна легко перевірити по книгах реєстрації.
Пан Замана розказав, що виступав у ВР. Я захопив засвідчену копію стенограми ВР, де слова за Крим пан Замана не сказав. Так само, як він не висловлювався з цього питання в інших умовах і за інших обставин.
Про воєнний стан
Коли почався цей сепаратистський шабаш, то воєнний стан міг би заспокоїти ситуацію.
27 лютого ввечері я дав наказ керівнику юридичного управління АП підготувати указ про введення воєнного стану. 28-го я планував отримати підтримку цьому рішенню, бо указ не може працювати, коли його не схвалить Верховна Рада.
На 28 лютого були запрошені на РНБО лідери політичних сил більшості. У той же час багато політичних лідерів того часу розуміли, що російська агресія може затягнутися на довгий час. І в них були, мабуть, підстави вважати, що ведення воєнного стану, який призупиняє проведення виборів, призведе до того, що в мене буде необмежена влада і необмежений час.
Тому за це рішення проголосував лише я один на РНБО.
Всі вважали, що проведення чесних виборів і обрання легітимного президента значно посилить позиції України. Бо поки Янукович в Росії вважається легітимним президентом, була постійна загроза вторгнення Росії в Україну. Треба було обрати президента, якого визнає весь світ і Росія.
Тому, коли почалась війна на Донбасі, я змушений був знайти формат у вигляді проведення Антитерористичної операції, щоб без оголошення воєнного стану боротися з російською агресією у Донецькій і Луганській областях.
Про оголошення війни Росії
У нас немає сил і засобів для протистояння ядерній державі Росії і оголошення їй війни.
Тому оголошення війни як у лютому 2014-го, та і, на жаль, зараз, коли у нас є боєздатна армія, не можливе. Це ядерна держава.
А в ході наших переговорів з партнерами, які мали забезпечувати нашу безпеку, ми з’ясували, що вони не можуть підтримувати нас ні військово, ні технікою, а лише на дипломатичному рівні.
У березні 2014-го нам розвідка кілька разів повідомляла про дату і час можливого вторгнення військ Росії. Ми всі сиділи і чекали, коли це станеться. Вони тільки чекали, коли ми зробимо якийсь крок і піддамось на їхню провокацію. Але ця загроза нікуди не зникла.
Зараз Росія завершує велику військову інфраструктуру вздовж кордону України, там наступальне озброєння. Воно може бути використане у будь-який момент.
Ніякої небезпеки в поверненні Януковича не було. Навпаки, всі б залюбки побачили його тут (стукає рукою по скляній клітці для підсудних). Самого його ніхто не боявся. Але була небезпека, що Росія використовуватиме Януковича для вторгнення в Україну. І вона це намагалась робити.
Ми мусили майже повністю оголити Захід нашої країни, перекинути всі війська на Схід і Підень. Я провів переговори з президентом Білорусі Олександром Лукашенком, щоб Білорусь не використовувалась для вторгнення в Україну. І він пообіцяв це. Сказав, що якщо не зможе зупинити, то принаймні вчасно нас попередить.
Дуже важко відбулося формування уряду. Не було одної політичної сили, яка би могла формувати весь склад уряду. Він був коаліційний. В основному в тому уряді були представники партії «Батьківщина», «Свобода» і «УДАР».
Тобто відповідні квоти отримали політичні партії в уряді. Квота щодо призначення міністра оборони відійшла до ВО «Свобода», яка внесли кандидатуру Тенюха.
Ми дізнались про вторгнення російських військ не 24 лютого, а 27-го, коли було захоплено Верховну Раду Криму. Хоча насправді вторгнення почалось ще 20 лютого, коли Майдан захлинався у крові.
Колишній начальник Генштабу пан Ільїн навіть не набрав мій номер телефону, щоб повідомити про те, що відбувається у Криму, він приховував реальну інформацію. Він працював з Росією, і тому зараз переховується в РФ.
