Бізнес-імперія Порошенка розростається за рахунок військових замовлень

Півтора роки війни олігарх Петро Порошенко використав для особистого збагачення власних військових заводів за рахунок переоснащення армії. 

Бізнес-активи Петра Порошенка за півтора роки війни зростають за рахунок лобіювання державних замовлень, у тому числі за рахунок потреб армії. При цьому стає очевидним, що бізнес-інтереси президента поступово переформатовується на військову промисловість, до якої він раніше не приділяв значної уваги. Доказом цього слугує лобіювання замовлень на потреби української армії для військових і машинобудівних заводів клану Порошенка.

Так, за 2014-2015 рр. ПАТ “Завод “Ленінська кузня” (м. Київ) та автомобілебудівна корпорація “Богдан” за дивних обставин виграли тендери на постачання Збройних Сил України бронеавтомобілями. Ці підприємства, як відомо, прямо чи опосередковано через поставлені на них відповідні креатури, належать до бізнес-імперії Петра Порошенка.

Щойно відкрита виставка “Зброя та безпека-2015” представила нові розробки української оборонної промисловості. Серед них був стенд із виставками нових бронемашин від українських виробників. Половину з них представили заводи Порошенка. Іншу половину – Львівський та Житомирський бронетанкові заводи. При цьому одразу привертає увагу той факт, що у ЗМІ висвітлили і позитивно прокоментували лише продукцію “Ленкузні” та “Богдана”. Особлива увага звертається на те, що ці бронемашини створені під потреби нацгвардії, а відтак, скоріш за все, їм нададуть пріоритет під час формування тендерів на держзамовлення.

Відтак, ІНФОРМАТОР вирішив проконсультуватися з бійцями у зоні АТО, які спеціалізуються військовій техніці і зокрема бронемашинах. Люди з досвідом експлуатації бронетехніки у польових умовах і зоні бойових дій розкритикували сильні і слабкі сторони представлених зразків.

Найбільшу увагу ЗМІ привернули до прототипу новітнього колісного бронетранспортера “Варан” 8х8. Новий плаваючий бронетранспортер розроблений з урахуванням перспективних потреб Національної гвардії України. Принаймні, на цьому наполягають виробники. Конструкція і компонування схожа на компонування нового бронетранспортера і успадковує фінський БТР “Патрія”. У носовій частині БТРа розташовується механік-водій і командир, далі – відділення для десанту. Двигун розташований праворуч від механіка і командира. Десант покидає бронетранспортер через задню апарель, бокові виходи та верхні люки. БТР “Варан” представлений як амфібія, тобто плаваючий. Розробляли його кораблебудівники ПАТ “Завод “Ленінська Кузня”.

Для армії плаваючий БТР це завжди добре, однак у описі конструктори не потрудилися пояснити за допомогою чого забезпечується його рух по воді.

1 of 3

 Не менше уваги привернула до себе інша розробка “Ленінської кузні” – багатофункціональна броньована машина “Тритон”. Детальних характеристик бронемашини не надали, однак, відомо, що за кілька місяців модель нашвидкоруч переоснащують і модернізують для різних виставок та презентацій. Попередньо лише відомо, що на броньовику стоїть потужна підвіска від БТР-80 (як на “Дозорі-Б”), і за концепцією повинна бути в рази потужніша за українсько-канадські “Спартани” та “Кугуари”, побудованих на базі цивільних автівок. В той же час “Тритон” має доволі тонку броню, хоча за відгуками спеціалістів, вона міцніша за російські “Тигри”. Ходова частина розміщена на опорному кузові.

1 of 3

 Серед переваг моделі є те, що за елементами ходової частини, а можливо й іншими параметрами, бронеавтомобіль повторює “Дозор”. Це позитивно для уніфікації військової техніки, експлуатації та подальших ремонтів у бойових умовах. Очевидно, що моделі передбачене місце для завантаження-евакуації поранених.

Помічених недоліків поки що небагато, але вони суттєві. Водяні гвинти зовсім не захищені, і на них навісили безліч непотрібного хламу. Але найголовніші питання викликає невідома функціональність апарелі. Судячи з описів, створена на гідроприводі, вона може становити загрозу для життя бійців. Якщо гідропривід відмовить, а система дублювання недосконала, відкрити задній люк буде проблемно, якщо і реально. Крім того, не зовсім зрозуміло де буде сидіти десант у задній частині машини після закриття люку.
Питання у критиків виникають і до розміщення кулемету та життєдіяльності кулеметника, який там стоятиме. Це явно не “Hummer”, і рішення явно виконане недбало або недороблене.
У свою чергу автомобілебудівна корпорація “Богдан” представила нову технічну розробку – новий тактичний броньований автомобіль “Барс-8”. Цього разу він перевершив за параметрами і масою раніше презентовані розробки автомобілебудівників. Однак, якихось інновацій та переваг такого броньовика проти інших фахівці не змогли назвати. Принаймні, самі “богданівці” нічого цікавого про машину не змогли розповісти.

Серед доступного матеріалу критики поскаржились на недбало виконані фари і дзеркала (які зовсім непрактичні у бойових умовах). А загальний дизайн у більшості викликав враження, що бронемашину створили не для бойових дій, а для дорогого броенавтомобіля, який буде перевозити цінності в умовах міста. Для бою подібна машина не надто практична.

Серед явних позитивів можна назвати хіба що вбудовану автоматичну лебідку, яка передбачає витягування бронемашини з багна або ріки. Однак, як ми розуміємо, в умовах бою подібну операцію буде складно провести. Тому, подібна інновація буде потрібна хіба що тиловикам, які будуть втікати по бездоріжжю або ж перевозити ті ж цінні вантажі.

1 of 3

З огляду на те, що за функціональністю ці розробки не відповідають потребам війни на Донбасі, то у критиків виникає питання: невже ці машини хочуть запустити у серію, щоб Україна масовано штурмувала водяні перепони, або ж їх “поюзають” у нашій країні, а насправді вони створені для потреб іншої країни, яка в умовах війни на Донбасі просто випробує і вдосконалить велику партію українських амфібій?

Подібне замовлення могла зробити лише тропічна або ж субтропічна країна. З огляду на оборонну стратегію Генштабу на чолі з Порошенком, наступати на Росію Україна не збирається, а функціональність такої кількості “амфібій” на фронті викликає сумніви: розвідці набагато дешевше використовувати міні-дрони, висотні безпілотники-розвідники або супутники, аніж форсувати річки. Тим більше у бойових умовах, у наших широтах подбні бронемашини не скрізь матимуть змогу виїхати на берег, укритий загородженнями або деревами.

Більше того, Україна за 1,5 роки війни не проводила жодної наступальної операції з форсуванням водяних перепон. У бойових умовах розраховувати на те, що слабкоброньованими бронемашинами можна буде розвинути наступ можуть тільки паркетні стратеги. Представлені “амфібії” легко паляться артилерійським і мінометним вогнем, та навіть звичайні гранати і РПГ зможуть вивести їх з ладу. Бронезахист у них занадто ненадійний навіть для патрулювання прифронтових теренів. Відтак, виникає нагальне питання – для чого “амфібії” українським тиловим військам?

Якщо Збройним Силам України потрібні переоснащення, то чому не використали напрацювання Південьмашу та заводу ім. Малишева? Адже їхні КБ мають давню історію і досвід, які на ринку світових воєнпромів мають поважний авторитет. Чому кошти держави з бюджету виділяють заводам, які до цього профільно не займались виробництвом відповідної військової продукції? Та ще й заводам президента країни.

В них головна функція це перерозподілення фінансових потоків в кишеню Президенту! Вибирають що можуть зробити на своєму застарілому обладнанні і презентують як диво-новинку. Навіть Дозор має нахил бронелистів корпусу, від чого відмовились порошенківські інженери, бо неспроможні робити складні корпуси та двері складної форми до них. На ЛБТРЗ теж не могли зробити Дозор і особливо двері до нього, тому пішло 1,5 року на переробку проекту Дозору та пристосування виробництва, а тут інженери не заморочуються, просто роблять рівні поверхні, щоб зручніше було поцілити в БТР з РПГ.

У головних танкобудівних заводів забирають замовлення, в той час як вони могли витягувати українську економіку. Наразі, як відомо, “Малишева”, який розрахований на виробництво понад тисячі танків на рік, випускає лише по 5 танків “Оплот” на рік, які продає в Тайланд. Генштаб та “Укроборонпром” заявили, що постачати ЗСУ такими дорогими танками – непомірна розкіш для держави. То ж, Генштаб і “військові експерти”, разом із тендерними шулерами второвують для підприємств Порошенка потужне лобі. За рахунок держбюджету приватний бізнес президента перетягує замовлення на свої заводи, які до цього фактично не займались військовими розробками.

Навіть якщо стратеги Генштабу вирішили модернізувати українське військо за допомогою бронемашин, виникає питання чому вони надають перевагу малоефективним у бойових умовах “Козакам”, “Спартанам” і ще не створеним бронемашинам заводів Порошенка, аніж “Дозорам”, які позитивно зарекомендували себе у бойових умовах. “Дозор” має суттєві переваги проти усіх інших моделей: автоматичну підкачку коліс, короткий звіс переднього бамперу, цільний корпус без дверей, на який можна навісити протикумулятивний екран або динамічний захист, потужну броню та захист від мін, непогану підвіску і гальма, високу прохідність по бездоріжжю. Генштабу було б варто зосередитись на оснащенні бойових підрозділів такими машинами, аніж постачати внутрішні війська нікому не потрібними “амфібіями”. Армія потребує серійного виробництва розробок талановитих українських інженерів, техніка повинна розроблятися для українського ландшафту, а не тропічного-субтропічного.

Варто зауважити, що “Ленінська Кузня” раніше не виробляла автотехніку взагалі. А після приходу його до влади, завдяки дивним процедурам тендерних комісій його завод отримав замовлення від військових. Більше того, контрольований підлеглими Порошенка “Богдан” також дивним чином “виграв” тендер для Міноборони, завдяки чому нацгвардійцям та ЗСУ для перевезення замість спеціалізованих “КРАЗів” вирішили закупити маршрутки “Богдан”. “Краз” у свою чергу не отримав жодного військового замовлення. Наразі піднімається питання про “неперспективність” заводу і небажання іноземних інвесторів вкладати у його розвиток.

В темі про неодноразово оприлюднені Петром Порошенком заяви про те, що необхідно провести реформу армії, військові говорять про справжні потреби нинішньої ЗСУ у сфері технічного парку: Україні залишився у спадок “совковий бардак” після міжусобних воєн між різними заводами і КБ.

На озброєння прийняті кілька несумісних між собою танків та бронемашин, для яких потрібні різні типи паливно-мастильних матеріалів та запчастин. У різних частин є три-чотири модифікації БТРів (60-й, 70-й, 80-й), кілька типів МТЛБ, кілька БМД. Якщо українська армія не уніфікує усі ці типи бронемашин – це поглибить і без того надзвичайне існування постсовкової логістики, коли ремонт бойових машин буде займати місяці. До всього, для такої кількості різних типів бронемашин потрібні різні фахівці-ремонтники. Відтак, це додає проблем для військової логістики і гальмує розвиток і реформування української армії. Вирішити це питання потрібно шляхом прийняття на озброєння двох-трьох бронемашин різної функціональності, і зосередженням уваги конструкторів на побудові зручних легкових та вантажних машин для пересування живої сили. Також потрібно уніфікувати танковий парк, але це зовсім інше питання.

Отже, з огляду на отримані відгуки критиків, можна зробити висновок, що Петро Порошенко використовує війну на Донбасі для закріплення своїх бізнес-активів у військовій сфері, де він раніше не проявляв великої активності. Наразі він перетворює своє заводи “Богдан” та “Завод “Ленінська кузня” на потужні підприємства, які виконують оборонні замовлення. Однак, подібні замовлення для них нові, вони не мають відповідного досвіду і фахівців. Окрім того, завдяки лобіюванню на вищих щаблях влади, бізнес Порошенка забирає замовлення у брендових військових підприємств, як Південьмаш, завод ім. Малишева, Житомирський та Львівський бронетанковий. Президент неприховано задіяв тиск і особисті знайомства для збагачення на війні та просуванні власного бізнесу. Судячи з того, що старі потужні заводи “заганяються у мінуси” – він сподівається збанкрутувати їх і купити “за копійку”, заявивши про те, що державне управління, начебто, неефективне. Та як бачимо, будь-яке підприємство буде неефективним, якщо конкуренцію йому складає олігарх, який опинився на посаді президента країни.

Відтак, в подальшому варто очікувати великих державних замовлень з виробництва нових бронемашин на заводи Петра Порошенка. Судячи з досвіду війни 2014-2015 років, більшість цих машин не будуть використані на фронті. У них знову посадять спецзагони СБУ, МВС та нацгвардії, які будуть дуже далеко від лінії фронту (як ми це могли спостерігати під час подій у Мукачевому). Цю бронетехніку влада планує використати проти власного народу. А армія буде продовжувати воювати старими зразками БТРів та БМП. А після того, як нові бронемашини заводів Порошенка пройдуть обкатку і певну модернізацію, їх закуплять у Тайланді, Малайзії, Єгипті або африканських країнах, для природних умов яких і створюються подібні зразки. Потужності військового виробництва держави, як і бюджет, Петро Порошенко вчергове використовує для власного збагачення. А чи могло бути інакше?

Святослав Самовидець

для ІНФОРМАТОРа